На черговому засіданні літоб’єднання імені Миколи Бажана (цього разу воно відбулось онлайн) учасники вкотре ділилися своїми творчими здобутками й обговорювали почуте. Темою домашнього завдання було «Безтемні тексти».
[1]
Оскільки день засідання збігся ще й із Днем вшанування жертв Голодомору, то, за словами керівниці літоб’єднання Марини Степанівни Павленко, «безтемність» тут стала символізувати ще й певне світло, а саме – своєрідну свічечку в пам’ять про загиблих у 1932-33 роках. Викладачка вже запалила перед екраном блакитну і жовту свічечки і прочитала приголомшливий вірш про Голодомор Василя Голобородька «Телесик».
[2]
Тож далі після кожного прочитаного тексту автори ділились ще й власною історією роду, пов’язаною з тими трагічними подіями.
Своїми творами (і спогадами) ділились Дар’я Данилко, Артем Гончарук, Маріна Щетько, Анастасія Хлистік, Діана Кушнір, Юлія Чігарьова.
Наталя Шкільнюк і Світлана Швець продекламували вірші не власні, а своїх знайомих, і це теж було дуже зворушливо.
Також Марина Степанівна прочитала щемкий вірш про розлуку з мобілізованим коханим від нашої випускниці Алли Захарченко, надісланий авторкою спеціально для озвучення на засіданні.
А ще одна учасниця й випускниця Софія Кримовська надіслала свій вірш одразу на сторінку [3] (там ви можете побачити й інші тексти, заходьте, читайте й лайкайте).
Модераторка зустрічі й сторінки літоб’єднання на фейсбуці Настя Кириленко на засіданні бути не змогла, але в усьому відчувались її незрима присутність і підтримка.
Попри те, що короткий листопадовий день непомітно і швидко огорнув усіх темрявою, творча дискусія все тривала і було дійсно тепло, світло і затишно.
Марина Павленко