uk Українська

Факультет української філології

Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини

Друк Друк
Поділитися новиною

Народний комісар та літературний Паганіні крізь призму реципієнтки Аліни Ягуфарової

Уманський державний педагогічний університет сколихнула незвичайна новина: приїзд відомих, молодих і дуже епатажних представників сучукрліту – Вано Крюґера та Ігоря Астапенка.  Перед зустріччю наші студенти не тільки ознайомилися з творчістю та біографією поетів, а й підготували каверзні запитання.

ФУФ УДПУ

Довгождана зустріч відбулася в 407 аудиторії.  Марина Степанівна Павленко як організатор заходу представила нам поважних гостей: « Ці дві людини – як подвійне обличчя сучасної літератури: з одного боку миле та «няшне», а з іншого – правдиве та безкомпромісне.»

Молоді поети (так, саме молоді, чомусь кожен, хто веде про них розмову,  не забуває на цьому наголосити)  завітали до нас, щоби презентувати свої збірки. Першим продемонстрував свою книгу Ігор Астапенко. Збірка поезій називається «Щільник» і містить лише вибрані вірші, що тематично розділені на філософську, пейзажну, інтимну та медитативну лірику. Прикметно те, що Вано Крюґер написав післямову до збірки «Щільник». Він називає себе «народним комісаром з питань ідеології», а Астапенка своїм «заступником у міжнародних справах». Ігор Астапенко, у свою чергу, з неабиякою повагою ставиться до творчості колеги, який у своїх віршах «уміло грається з комуністичною ідеологією».

ФУФ УДПУ

Почав Ігор Астапенко з інтимної лірики, бо, як вдало підмітив, більшість аудиторії жіноча. «Море всього тінь неба, тиша всього тінь нас», – у таких ніжних та поетичних рядках кожен вдумливий читач може побачити щось своє. У віршах Астапенка можна зустріти таку своєрідну і притаманну тільки йому гру слів: «міс оцю – місяцю», «вже сто мені – вже стомлені», «голосів – голос сів». Дуже схвально описує творчість поета Анатолій Ткаченко у своїй передмові до «Щільника»: «Філолог – це буквально любислів. Або ж словолюб. Горде ім’я… Ігор – філолог… Не нагнітаючи, не педалюючи, він запечатує в щільники свої філологічні знахідки.»

Вано Крюґер презентував аудиторії дві свої збірки: «Вертеп на Куреніївці» (вільніша від ідеологічних нашарувань) та «Останній поцілунок Ілліча» (де поет вирішив «копнути»  глибоко традиції соцреалізму). Слухачам було запропоновано вірш «Вафельний Ленін», до якого додавалась особиста історія: одного разу в музеї-квартирі у Києві Вано Крюґер зустрів редактора Інну Корденюк, яка після прочитання цього вірша зізналася, що в дитинстві часто малювала карикатури на Леніна та ховала їх від виховательки в садочку.

Вано Крюґер є чинним членом Національної спілки письменників. Свою книгу «Вертеп на Куреніїці» він писав протягом 2014-2015 років. Слухачам було запропоновано «розхристаний вірш»: «Люди наче листя на дереві: ніби і близько один до одного, але припалі намертво до черенків…». Особливий стиль поета – некрокомунізм. Сам Вано Крюґер розповідає: «Некрокомунізм – це гра з читачем. Мене не цікавить те, що мертве, мене цікавить те, що живе, тому цілком закономірно називати це «вітакомунізмом»».

ФУФ УДПУ

Усі присутні на презентації отримали море вражень і, закономірно, в більшості виникло багато запитань.

Василь Васильович, завідувач кафедри музикознавства та вокально-хорових дисциплін, доцент, заслужений працівник культури України: «Дуже приємно, що ви «молоді» і, певно, що мудрі. Я б назвав ваш стиль, Вано Крюґере, некровітакомунізмом. У вашій творчості присутній «Хлєбніковський» комунізм. Тож чи цілеспрямовано ви дотримуєтеся певного напрямку? Як до вас ставляться члени спілки письменників?»

Крюґер: «Поєднання футуризму і символізму –  ось джерело для мене, особливо для книжки «Поцілунок Ілліча». До речі, для мене дуже важливо, щоб книга мала кілька передмов, щонайменше три погляди. Передмова – це як скрипічний ключ на початку. А щодо ставлення інших письменників, то Іван Драч неодноразово висловлював своє задоволення нашими поезіями, був присутній на презентаціях».

Ігор Астапенко: «Зараз є безліч поетів, які думають просто так прийти в поезію і залишити свій слід, але все не так просто. Так, дійсно Драч позитивно відгукався про нашу творчість, а особливо про вірш «Лихотомія». Він сказав, що сам ніколи б так не написав».

Не позбавила себе задоволення поставити поетам питання і студентка нашої групи Стасіневич Світлана: «Усім геніальним людям геніальні думки приходять уві сні. А звідки ви черпаєте енергію для натхнення?»

Відповідав Ігор Астапенко: «Питання дуже просте, але я ніколи не знаю, як на нього відповісти. Але я точно знаю, чого робити не варто: коли занадто надихаєшся творчістю якогось поета, то ризикуєш стати його клоном».

Ще одне цікаве питання з залу звучало так: « Пане Крюґере, скільки часу ви витрачаєте на свою зовнішність?», на що Вано Крюґер скромно відповів: «Небагато, оскільки вона мене не дуже  хвилює». Однак, гадаю, що поет  дещо злукавив, адже за такою ефектною зовнішністю потрібен неабиякий догляд. Екстравагантна зачіска, великий перстень з чорним каменем на вказівному пальці, строгий стиль в одязі – Вано асоціює себе щонайменше з Феліксом Дзержинським.

Під час презентації виникла невеличка дискуія: «Що важливіше: форма чи зміст?». І коли зал майже в один голос відповів: «Єдність форми та змісту!»  – Вано Крюґер впевнено сказав: «Я вважаю, що важливішою є форма. Важливо не скільки те, що митець вкладає в твір, скільки те, що реципієнт (читач) може сприйняти».

У кінці кожен міг сфотографуватись із сучасними майстрами слова та придбати книги з ексклюзивними автографами.

Тож зустріч із молодими поетами видалася надзвичайно вдалою, цікавою та змістовною. Кожен присутній в аудиторії отримав море вражень. А тому тим, хто з різних  причин не зміг побувати на презентації, радимо ознайомитись із вражаючою та прекрасною творчістю Вано Крюґера та Ігоря Астапенка!

14.11.2015

uk Українська
X