uk Українська

Факультет української філології

Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини

Друк Друк
Поділитися новиною

Нагадування про вічне

(з новин Науково-методичного центру

художньо-педагогічної творчості

імені Степана Павленка)

Уже традиційно Науково-методичний центр художньо-педагогічної творчості імені Степана Павленка 12 березня – в день народження Степана Онисимовича – проводить бесіди й поетичні хвилинки як про творчість Степана Павленка зокрема, так і про поєднання творчості й літератури у праці вчителя-совесника в цілому.ФУФ УДПУ

От і цього разу, серед інших заходів, координатор Центру, донька Степана Онисимовича Марина Павленко та студенти 5 курсу згадали «незлим поетичним словом» деякі найкращі художні твори С. Павленка, зачитали дещо з його різножанрової збірки «Вічність така коротка».ФУФ УДПУ

«У вадах світу винні тільки ми, // Й лиш нам його робити досконалішим», – ці Павленкові рядки давно вже стали афоризмом.

Як і виписаний на стенді аудиторії 407 прекрасний чотиривірш:

Коли мене відчай згинав у підкову,

Коли вже здалося, що ні, сил немає, –

Іменник за руку взяв Дієслово

І я прочитав, що ЖИТТЯ ТРИВАЄ.

Життя триває. А ми знаходимо все нові й нові корисні «цікавинки» з вічних, здавалось би, вже забутих джерел. Знову по-новому відкриваємо для себе Павленковий цикл новел «Педрада на перерві». Знову по-новому сміємось і критично дивимося на себе, надто ж у контексті модних нині європейських цінностей,  після його розділу сатири, зокрема «Монологу електролампочки»:

Удень, мов ясне сонечко,

Горю в під’їзді я.

Бо всім і я – до лампочки,

Якщо я – нічия.

Нарешті, сьогодні, перечитуючи збірку, натрапили на ще один, досі якось не помічений афористичний катрен, який поєднує Школу й Літературу:

Пізнавши все – і що, і де, –

Відчув: життя до крапки йде.

А день був в інеї – в такому!..

Що крапку знов сховав у кому.

(Степан Павленко)

15.03.2016

uk Українська
X