uk Українська

Факультет української філології

Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини

Друк Друк
Поділитися новиною

НОВІ ЛАУРЕАТИ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ ПРЕМІЇ ІМЕНІ ФЕДОРА МИЦИКА

Прикметно, що й цей вересень також ознаменувався для учасників університетського літоб’єднання імені Миколи Бажана новими перемогами.

Уже якось навіть трохи звиклося, що хтось із наших талановитих студентів отримує цю премію щороку. При тому, є абсолютне розуміння, настільки велика це відповідальність і честь, тож рукописи відбираються і надсилаються справді тільки найкращі.

Приємно й цьогоріч було чути відгуки членів журі від Тальнівської райради, які, треба віддати їм належне, дуже прискіпливо читають кожен рядок, що в рукописах від Уманського державного педуніверситету завжди «все ідеально».

Нарешті, як приємно вкотре побувати у Вишнопільській ЗОШ, де традиційно відбувається церемонія вручення! Вчителі й учні, як завжди, готувалися дуже старанно. Крім іншого, вони цього разу інсценізували й листи поета Федора Мицика до його дружини: було дуже душевно.

Взагалі, зворушує і надихає таке пошанування славетного Поета земляками, районною та місцевою владою.

Звичайно, центральним можна назвати теж уже традиційний виступ сина Федора Мицика – теж видатного краянина Вадима Мицика. І його дружини Ангеліни Мицик.

Гарно виступали й наші нові лауреати: першокурсниця факультету української філології Софія Терлецька, яка перемогла з літературознавчим дослідженням про іншого поета нашого краю – Григорія Савчука («Рідний край в житті і творчості Григорія Савчука»). І – другокурсниця цього ж факультету Наталя Кучеренко – з поетичним рукописом «Листи назустріч щастю».

Обидві вони доклали чимало праці до своїх рукописів, і взагалі дівчата ці відзначаються працьовитістю, відповідальністю й талантами.

Ось як вони відгукуються про подію.

Наталя Кучеренко:

«Нещодавно зовсім неочікувано для себе я стала лауреатом регіональної промії імені Федора Мицика. Хоча і до сьогодні ще не віриться. Вишнопіль – це ніби інша реальність, інша Україна. Таке відчуття, ніби ти десь на іншому кінці планети. Там усе не так, все по-своєму: зі своєю автентичністю, старовинністю та відчуттям прекрасного. Щирість вишнопільців вражає: там панувала настільки тепла, я б сказала, навіть “домашня” атмосфера, що не хотілось навіть їхати додому. А тому я ще раз хочу подякувати всім присутнім, а особливо – Марині Павленко, бо без неї нічого цього і не сталося б».

 Софія Терлецька:

«Власні вміння, навички, таланти я ніколи не вміла приховувати, проте глобальні плоди вони почали приносити зовсім нещодавно. Безумовно, усіма своїми перемогами я завдячую талановитим науковим керівникам, котрі часто-густо вдало підштовхували мене до праці.

Невимовним щастям для мене є той факт, що моя улюблена сучасна письменниця – Марина Степанівна Павленко, стала не лише моїм куратором, а й творчим наставником!

Дякую Вам, Марино Степанівно, за такий плідний початок мого студентського життя. Сподіваюсь, це не остання наша спільна праця, спрямована на прославлення Альма-Матері та рідного міста».

Безперечно, гарним додатком до грамоти стали сертифікати на півтори тисячі.

Хочеться вірити, що наші нові лауреати будуть гідними цього високого звання й здобудуть ще багато нових перемог.

27.09.2017

uk Українська
X