«Моя хата скраю» – не наше гасло

Кожен шанує рідну мову по-своєму. На жаль, для більшості – це тільки одно- чи кількаразова згадка впродовж року, коли в календарі є дата. Зовсім по-іншому побудована робота в Уманському НВК «Загальноосвітня школа № 7 – колегіум».

Тут не очікують дати. Тут мова – головний складник життя освітнього колективу. 6 листопада в учнів 11 класу був урок-конференція «Українська мова – спадщина тисячоліть», присвячений Дню української писемності та мови. Як сказали школярі, такі уроки – звичне явище для Людмили Василівни Лісової. На її заняттях панує атмосфера новизни, пошуку, дискусії. Прикметно, що для віднайдення цікавинок про українську мову одинадцятикласники звернулися до Її Величності Книги, а не пішли ґуґлити. На превеликий подив, Книга повідала багато того, чого у всесвітній мережі не знайти або про що можна почитати дилетантські коментарі.

Не оминули на уроці й одне з болючих питань сьогодення – правопис. Для коментування запропонованих змін запросили Василя Вікторовича Денисюка. «Замало часу» – так можна сказати про почуте, оскільки вдалося докладно розповісти тільки про написання в запозичених словах літер т/ф, бо ж саме наявність звука [т] у словах міт, Атени, катедра та ін. і відповідна передача на письмі були нормою української літературної мови аж до правопису-33. Жваве обговорення вирішили продовжити на наступних заняттях.