Факультет української філології

Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини

Друк Друк
Поділитися новиною

Якісне викладання – якісна освіта

Діяльність викладача вищої школи має високу соціальну значущість і займає одне з центральних місць у державотворенні, формуванні національної свідомості і духовної культури українського суспільства. Постать викладача ЗВО, його професійна компетентність, імідж, престиж, авторитет сьогодні набувають надзвичайно важливого значення в контексті соціального вмотивування принципу інноватизації сучасного суспільства. Воно потребує не вузьких спеціалістів – носіїв окремих виробничих функцій, а всебічно розвинених соціально активних особистостей, які мають фундаментальну наукову освіту, багату внутрішню культуру. Незважаючи на те, що для будь-якого кваліфікованого спеціаліста необхідні глибокі знання, для педагогічної діяльності особливо важливі професійно значущі особистісні якості. Одне з найважливіших значень в оцінці педагога має авторитет викладача. Авторитет викладача – це інтегральна характеристика його професійної, педагогічної та особистісної значущості в колективі, яка виявляється через взаємини з колегами та студентами і впливає на ефективність навчально-виховного процесу. Найяскравіше розкривається особистість викладача на занятті, у спілкуванні зі студентами.

19 березня 2019 року відбулося лекційне заняття з історії зарубіжної літератури старшого викладача кафедри слов’янських мов та зарубіжної літератури Ревука Юрія Олексійовича на тему «Література Німеччини XX ст. (1910–1950-ті рр.).  Драматургія Б. Брехта» зі студентами 21у–26у груп факультету української філології, на якому він ознайомив студентів із типологічними рисами та національною своєрідністю німецької літератури (1918–1940-х рр.): напрямами, жанрами, проблематикою, найвидатнішими представниками; визначив особливості поетики нової «епічної драми» Б. Брехта у порівнянні з традиційною Аристотелевою формою театру; встановив взаємозв’язок розвитку німецької літератури з літературами інших європейських країн.

 

Під час лекції Юрій Олексійович використовував міжпредметні  та внутрішньопредметні зв’язки з філософією та давньогрецькою літературою (порівняльний аналіз поетики античного, традиційного театру та «епічного», модернового театру Б. Брехта), французькою літературою XVIII ст. (аналіз поглядів щодо акторської гри, викладених у трактаті Дені Дідро «Парадокс про актора» та трактатах Б. Брехта, що присвячені розгляду питання естетики нової брехтівської драми «Про оперу», «Про експериментальний театр», «Малий органон для театру», «Діалектика до театру»), німецькою літературою XVIII ст. (порівняльний аналіз естетики театральної діяльності Й. В. Гете, Х. Шиллера та Б. Брехта); з фольклором (спорідненість «нової» драми Б. Брехта з традиціями міської німецької XV–XVII ст.); з розвитком театральної традиції (подальша рецепція естетики «епічного» театру Б. Брехта: спорідненість із художньою практикою театрів «Березіль» Леся Курбаса та «Театру на Таганці» Юрія Любімова); кіно (вплив театральної естетики Б. Брехта на творчість кінорежисера Олександра Довженка); з українською перекладацькою традицією (українською мовою твори Б. Брехта перекладали Володимир Митрофанов, Юрій Лісняк, Надія Гордієнко-Андріанова, Марко Зісман, Леонід Череватенко, Віктор Коптілов, Василь Стус («Життя Галілея»)).

Крім розгляду основних понять та необхідних тверджень, лектор наводив приклади, що сприяло більш наочному та усвідомленому сприйманню матеріалу студентами. Пояснення викладача були чіткі і послідовні, що вказує на добре володіння матеріалом курсу, вміння активізувати та зацікавити студентів.

Викладач показав себе як висококваліфікований фахівець та вмілий організатор. Проведене ним заняття – запорука глибоких знань студентів, їх  якісної  фахової підготовки.

 

26.03.2019