[1]Напередодні Старого Нового року в Україні святкують Щедрий вечір. Це – відгомони ще дохристиянського звичаю. За християнським календарем сьогодні відзначається день преподобної Меланки. У народних традиціях обидва свята об’єдналися, і нині маємо Щедрий вечір або свято Меланки.
[2]З метою відродження народних новорічних традицій студенти факультету української філології УДПУ імені Павла Тичини підготували народознавче обрядодійство «Різдвяна інтермедія «Коза». Майбутні філологи під керівництвом заступника декана з виховної роботи Наталії Мамчур та керівника театру-студії «Вервечка» і майстер-класу «Театр слова» Інни Терешко відтворили новорічні традиції українського народу, зокрема історичної Уманщини.
У підготовці сценарію народознавчого заходу організатори використали матеріали досліджень членів наукового фольклорного товариства імені Хрисанфа Ящуржинського, незмінним керівником якого є кандидат педагогічних наук, професор, керівник науково-дослідної лабораторії «Етнологія Черкаського краю», завідувач кафедри української літератури та українознавства Наталія Сивачук. Студенти-учасники фольклорного товариства збирають та записують автентичний фольклор, самобутні народні звичаї, традиції та обряди історичної Уманщини, які й було використано під час різдвяної інтермедії. Глядачі, серед яких були студенти, викладачі, громадськість міста, мали можливість відчути неповторний дух колоритного національного свята, насолодитися звучанням унікальних щедрівок, поринути в атмосферу автентичного свята із піснями, танцями, віншуваннями.
[3]
[4]Студенти талановито відтворили й давні українські новорічні звичаї «водіння кози» та «Меланка». У давнину обов’язковим атрибутом Щедрого, або Багатого, вечора, крім святкової родинної вечері, було щедрування по хатах, обряди «Коза» і «Меланка», веселі гуляння, віншування та побажання на добро, на щастя, на многії літа. Як свідчать етнографічні матеріали, не було такої селянської хати, куди б не навідалися ряджені з Меланкою чи «козою» у вечір «щедрої куті».
[5]
[6]
[7]
[8]Господарі народознавчого свята – чоловік, дружина та їхня донька – в святково прибраній хаті радо зустрічають щедрівників. Із піснями й танцями завітали до родини дівчата та хлопці, з ними й Меланка. Ох і витанцьовувала Меланочка, пишаючись своєю красою.
[9]
[10]А потім до господарів завітали учасники обрядодійства «Коза» – ряджені хлопці – дід, жид, лікар, козак, циган, «коза», які талановито вжилися у свої ролі. Дівчата – учасниці фольклорних ансамблів факультету української філології «Лелія» (керівник – Тетяна Хлівна) та «Софія» (керівник – Василь Семенчук) дружно співали пісні, а «коза» витанцьовувала, доки не впала. Дід гірко тужив, не знав, що й робити. Ні лікар, який тільки й ладен розповідати нісенітниці, не зміг вилікувати, ні жид із своїми примовляннями не зміг врятувати «козу» від смерті. Та щойно заграла музика, «коза» сама «ожила» та давай танцювати.
[11]Господар з господинею щедро частували щедрувальників солодощами та випічкою, а наприкінці всі дружно заспівали святкову новорічну пісню з побажаннями миру, добра і злагоди у Новому році.
[12]Наприкінці заходу заступник декана з виховної роботи Наталія Мамчур подякувала всім студентам-учасникам за підготовлене народознавче свято, неймовірну атмосферу автентичного новорічного дійства. На завершення Наталія Сергіївна вручила найкращим студентам української філології подяки та грамоти.
[13]У нинішній Щедрий вечір віншуємо усім добрим людям міцного здоров`я на многії літа, миру і добра, гарного врожаю, родинного благополуччя та успіхів у всіх справах і починаннях.
[14]
[15]
Більше фото тут [16].