Поділитися новиною
Свято започатковано в 2019 році з метою нагадати про багатовікову традицію носіння хустки, яка завжди мала важливе значення для українців, бо символізувала жіночність і чистоту, оберігала від злих сил та слугувала ознакою соціального статусу. Дівчата носили хустку як прикрасу, молоді жінки покривали голову хусткою після одруження, а старші – використовували її для підкреслення мудрості і зрілості. На початку ХХІ століття через соціальні й політичні зміни в українському суспільстві хустка дещо втратила своє значення, але сьогодні її роль активно відроджується.
Цьогорічний день української хустки для студентів факультету філології та журналістики запам’ятається тематичним заходом, який організували для них викладачі факультету Зоя Комарова, Любов Пархета та Тетяна Тищенко. Для проведення заходу було обрано садибу «Лялькова хата» (с. Полянецьке), яка разом зі своєю господинею, пані Іриною, гостинно відчинила двері для відвідувачів та перенесла їх у затишну й теплу українську хату, стилізовану під колишнє помешкання українців, із піччю, дерев’яними столами, лавами й ослонами, дитячими колисками, традиційним домашнім начинням; стіни оселі прикрашено сімейними фотографіями, рушниками, квітами тощо.
Програма святкування передбачала участь у майстер-класах із виготовлення ляльок-мотанок та пов’язування хусток, організацію різних конкурсів, виконання українських пісень тощо. Особливо пізнавальною частиною свята було обговорення зі студентками назв хусток. Запитання «А як у вас називають хустку?» від Тетяни Тищенко, дослідниці українських діалектів, зацікавило всіх присутніх і спонукало до жвавої дискусії. Тетяна Миколаївна розповіла, що в Україні хустки називають по-різному залежно від регіону, але найпоширеніші назви – це хустка і платок. Оскільки вони відрізнялися за матеріалом, розміром, кольорами та орнаментом, то відповідно з’являлися такі номінації, як: хустка тернова, лляна, шовкова, дванадцята, турецька, квітчаста, чорна, червона тощо. Також вона презентувала «Словник назв одягу та взуття в східноподільських говірках» Ганни Березовської, у якому представлено близько ста п’ятдесяти номінацій різних хусток, поширених у говірках Східного Поділля. Студентки щиро дивувалися лексичному багатству нашої мови і згадували назви хусток у своїх говірках, традиції використання хустки та пов’язані з нею народні заборони.
Своїми враженнями від заходу поділилися студенти 12 групи Єлизавета Копилець, Галина Любота та Анастасія Хлистік.
Єлизавета Копилець: «Захід до дня української хустки проходив у справжній українській хаті. Запах сіна й дерева, тепло печі і домашній затишок ніби перенесли нас у минуле, занурили в атмосферу давньої національної культури. Це одразу налаштувало на гармонію і творчу хвилю. Ми вкладали свої мрії і бажання в ляльку-мотанку, яку виготовляли з кукурудзяного листя, співали українських пісень, їли смачні вареники, багато дізналися про такі різні назви української хустки. Особливо приємним бонусом була дружня атмосфера: спільні розмови, обмін враженнями, гостинне чаювання з пряниками. Захід, проведений у садибі-музеї, подарував душевний спокій, гарний настрій і натхнення».
Галина Любота: «Гостинна атмосфера української хатини, у якій при свічках відбувалося наше святкування, допомогла поринути в прекрасний світ, де тепло і затишно. Кожен мав можливість власноруч зробити ляльку-мотанку, а потім ще й спонукати її до танцю під мелодії українських пісень. Особливо мені сподобався майстер-клас від пані Ірини, господині оселі, із пов’язування хустки. Я відчула себе справжньою українкою!
Хатина-музей має свою енергетику, яка передає красу і глибину українських традицій. Рекомендую відвідати садибу в селі Полянецьке всім, хто хоче дізнатися більше про культуру наших предків та гарно відпочити».
Анастасія Хлистік: «Наша поїздка до хати-музею стала справжнім святом для душі! Особливо вразило виготовлення ляльки-мотанки з кукурудзяного листя – це не лише захопливий процес, а й можливість доторкнутися до автентичної української культури. Атмосфера музею була напрочуд чарівною: тепло, затишок, щирість господарів та дух традицій огортали кожного з нас. Ми не лише творили, а й чудово розважалися, пізнаючи щось нове. Особливим моментом було частування. Домашні вареники, ароматне печиво та теплий чай додали сімейного затишку до нашого свята.
Цей день залишив приємні враження і спогади, які ще довго грітимуть наші серця. Величезна подяка організаторам за такий унікальний досвід».
Щоб поринути в атмосферу святкування, запрошуємо Вас до перегляду відео: https://drive.google.com/file/d/1hVj3_LiERXGEdoM-DKC1-B9D5NrjCIYn/view?usp=sharing
День української хустки для факультетської молоді – це чудова нагода згадати про багатство нашої культури, про силу традицій, які об’єднують українців; можливість підкреслити красу, унікальність та значення хустки в сучасному житті.
Зоя КОМАРОВА
" data-title="День української хустки: традиції та сучасність">День української хустки: традиції та сучасність
День української хустки відзначають в Україні щороку 7 грудня. Це неофіційне свято вшановує жіночу хустку як елемент українського національного одягу та символ традиційної культури і спадщини українців. Воно покликане підкреслити важливість збереження традицій, сприяти популяризації українського національного одягу та об’єднанню жінок різного віку й поколінь.
Свято започатковано в 2019 році з метою нагадати про багатовікову традицію носіння хустки, яка завжди мала важливе значення для українців, бо символізувала жіночність і чистоту, оберігала від злих сил та слугувала ознакою соціального статусу. Дівчата носили хустку як прикрасу, молоді жінки покривали голову хусткою після одруження, а старші – використовували її для підкреслення мудрості і зрілості. На початку ХХІ століття через соціальні й політичні зміни в українському суспільстві хустка дещо втратила своє значення, але сьогодні її роль активно відроджується.
Цьогорічний день української хустки для студентів факультету філології та журналістики запам’ятається тематичним заходом, який організували для них викладачі факультету Зоя Комарова, Любов Пархета та Тетяна Тищенко. Для проведення заходу було обрано садибу «Лялькова хата» (с. Полянецьке), яка разом зі своєю господинею, пані Іриною, гостинно відчинила двері для відвідувачів та перенесла їх у затишну й теплу українську хату, стилізовану під колишнє помешкання українців, із піччю, дерев’яними столами, лавами й ослонами, дитячими колисками, традиційним домашнім начинням; стіни оселі прикрашено сімейними фотографіями, рушниками, квітами тощо.
Програма святкування передбачала участь у майстер-класах із виготовлення ляльок-мотанок та пов’язування хусток, організацію різних конкурсів, виконання українських пісень тощо. Особливо пізнавальною частиною свята було обговорення зі студентками назв хусток. Запитання «А як у вас називають хустку?» від Тетяни Тищенко, дослідниці українських діалектів, зацікавило всіх присутніх і спонукало до жвавої дискусії. Тетяна Миколаївна розповіла, що в Україні хустки називають по-різному залежно від регіону, але найпоширеніші назви – це хустка і платок. Оскільки вони відрізнялися за матеріалом, розміром, кольорами та орнаментом, то відповідно з’являлися такі номінації, як: хустка тернова, лляна, шовкова, дванадцята, турецька, квітчаста, чорна, червона тощо. Також вона презентувала «Словник назв одягу та взуття в східноподільських говірках» Ганни Березовської, у якому представлено близько ста п’ятдесяти номінацій різних хусток, поширених у говірках Східного Поділля. Студентки щиро дивувалися лексичному багатству нашої мови і згадували назви хусток у своїх говірках, традиції використання хустки та пов’язані з нею народні заборони.
Своїми враженнями від заходу поділилися студенти 12 групи Єлизавета Копилець, Галина Любота та Анастасія Хлистік.
Єлизавета Копилець: «Захід до дня української хустки проходив у справжній українській хаті. Запах сіна й дерева, тепло печі і домашній затишок ніби перенесли нас у минуле, занурили в атмосферу давньої національної культури. Це одразу налаштувало на гармонію і творчу хвилю. Ми вкладали свої мрії і бажання в ляльку-мотанку, яку виготовляли з кукурудзяного листя, співали українських пісень, їли смачні вареники, багато дізналися про такі різні назви української хустки. Особливо приємним бонусом була дружня атмосфера: спільні розмови, обмін враженнями, гостинне чаювання з пряниками. Захід, проведений у садибі-музеї, подарував душевний спокій, гарний настрій і натхнення».
Галина Любота: «Гостинна атмосфера української хатини, у якій при свічках відбувалося наше святкування, допомогла поринути в прекрасний світ, де тепло і затишно. Кожен мав можливість власноруч зробити ляльку-мотанку, а потім ще й спонукати її до танцю під мелодії українських пісень. Особливо мені сподобався майстер-клас від пані Ірини, господині оселі, із пов’язування хустки. Я відчула себе справжньою українкою!
Хатина-музей має свою енергетику, яка передає красу і глибину українських традицій. Рекомендую відвідати садибу в селі Полянецьке всім, хто хоче дізнатися більше про культуру наших предків та гарно відпочити».
Анастасія Хлистік: «Наша поїздка до хати-музею стала справжнім святом для душі! Особливо вразило виготовлення ляльки-мотанки з кукурудзяного листя – це не лише захопливий процес, а й можливість доторкнутися до автентичної української культури. Атмосфера музею була напрочуд чарівною: тепло, затишок, щирість господарів та дух традицій огортали кожного з нас. Ми не лише творили, а й чудово розважалися, пізнаючи щось нове. Особливим моментом було частування. Домашні вареники, ароматне печиво та теплий чай додали сімейного затишку до нашого свята.
Цей день залишив приємні враження і спогади, які ще довго грітимуть наші серця. Величезна подяка організаторам за такий унікальний досвід».
Щоб поринути в атмосферу святкування, запрошуємо Вас до перегляду відео: https://drive.google.com/file/d/1hVj3_LiERXGEdoM-DKC1-B9D5NrjCIYn/view?usp=sharing
День української хустки для факультетської молоді – це чудова нагода згадати про багатство нашої культури, про силу традицій, які об’єднують українців; можливість підкреслити красу, унікальність та значення хустки в сучасному житті.
Зоя КОМАРОВА
Переглядів 81
