Добро і людяність плекайте в душах,
Аби між вами не було байдужих,
Даруйте дітям радість, ласку і тепло.
І не скупіться на слова ласкаві,
Щоб нашим дітям добре всім було,
Щоб людяність цвіла у кожній справі.
[1]
Традиційно викладачі і студенти факультету української філології напередодні Новорічних свят організовують благодійні заходи дітям, які опинилися у складних життєвих обставинах і потребують посиленої уваги. Саме з цією метою 24 грудня студенти факультету української філології разом із заступником декана з виховної роботи Наталією Мамчур відвідали Ладижинську спеціальну загальноосвітню школу-інтернат для дітей з вадами розумового та фізичного розвитку.
[2] 
[3] 
[4]Візит до Ладижинської школи-інтернату залишив безліч емоцій у наших студентів.
Світлана Стасіневич, студентка І курсу, 11 групи: «Приємно, що сьогодні ми вміємо цінувати такі якості, як взаємодопомога та милосердя, бажаємо зробити щось не за чиїмсь велінням, а за покликом серця і душі. Як тільки ми ступили на поріг, дітки відразу вразили нас своєю гостинністю та вихованістю. Їхні обличчя пильно розглядали щось і вдивлялись у постаті вже знайомих їм людей. Адже студенти нашого інституту неодноразово відвідують школу-інтернат, даруючи дітям щедрості душі. Концертна програма розпочалася з захопливої подорожі в новорічну казку. Діти раділи, веселилися, сміялися від душі і забавлялися від цікавої гри наших акторів, із захопленням дивилися на Діда Мороза, з радістю гралися зі Снігуркою та бешкетували з Бабою Ягою. Ми водили хороводи, танцювали з малюками і бачили на їхніх обличчях розраду. Кожен учень підходив до Діда Мороза, розказував віршик і тихенько нашіптував своє новорічне бажання. Весь час лунав дзвінкий дитячий сміх, а маленькі оченята сяяли від щастя. Жодна дитина не залишилася без уваги і подарунка. За такі-от важливі миті можна віддати багато чого. Бо ніщо в цьому світі не варте усміхнених дитячих облич, які тягнуться до вас, віддаючи безліч тепла та любові. З нагоди різдвяних свят студенти привезли дітям різні смаколики. Також учням було подаровано ряд необхідних у навчальному процесі засобів, канцелярські приладдя, спортивний інвентар. Після вистави персонал школи-інтернату подякував адміністрації факультету, студентській раді на чолі з Подрезою Діаною та особисто Мамчур Наталії Сергіївні за організоване і подароване дітям свято та гостинці, але найбільшою нагородою були щирі слова подяки від малечі та їхні усмішки. Дружба студентів факультету української філології та учнів школи-інтернату й надалі буде продовжуватися. Любов, турбота, увага, розуміння і захист – це саме те, що потрібно всім дітям щодня. На жаль, не всі сьогодні приділяють увагу таким навчальним закладам, як у селі Ладижинка. Не можна допомагати дітям лише «для звіту», це потрібно робити перш за все для їхнього щасливого та розмаїтого життя. Прикро, що вчинки зараз на словах, а не на діях. Ми повинні допомагати діткам, які перш за все потребують спілкування і людського тепла. І нехай це буде не матеріально, а морально. Бо ж їм значно важливіші ваші увага та ласка, а не кількість принесених подарунків».
[5] 
[6] 
[7] 
[8]Аліна Ягуфарова, студентка І курсу, 11 групи: «Коли ми вперше увійшли до дитячого будинку, то відчули змішані почуття. Скажу чесно, я хвилювалась. Адже не кожен день трапляється можливість подарувати краплю свого тепла дітям, які обділені батьківською увагою. До візиту довелося готуватися в експрес-режимі, тому приводили до ладу костюми та вчили сценарій в останню ніч. Коли у залі наші маленькі глядачі заплескали в долоні, прагнучи швидше побачити Снігуроньку, в мене забилося серце. Але хвилювання зникло, як тільки на мене поглянули десятки допитливих та щирих дитячих очей. Хотілось одного: подарувати їм тепло, радість та свято. І ми це зробили. Найбільше мені запам’яталася дівчинка на ім’я Сніжана, яка вибігла у двір, щоб провести нас до автобуса та впевнитися, що Снігуронька, Дід Мороз та всі казкові герої повернуться ще через рік. Ми пообіцяли їй, що так і буде, і тепер, звісно, не можемо забути про обіцянку».
[9] 
[10] 
[11] 
[12] 
[13] 
[14]Катерина Галкіна, студентка ІІІ курсу, 33 групи, заступник голови студентського самоврядування: «Звісно, основною метою візиту у дитячий будинок було подарувати святковий настрій його вихованцям, потішити їх подарунками та просто внести трохи яскравих барв у їхнє одноманітне життя. Але насправді ця поїздка корисна і для нас самих. Дивлячись на щирі дитячі усмішки, на очі, у яких, попри все, жевріє надія, ми розуміємо, наскільки ці діти є щасливими. Дякую дітям за те, що навчили радіти простим речам і вірити у диво».
[15] 
[16] 
[17] 
[18] 
[19] 
[20] 
[21] 
[22] 
[23]Недарма кажуть, що будь-який хороший вчинок повертається сторицею, і того, хто з готовністю віддає людям тепло свого серця, щедро нагороджує сама доля. Тож творімо добрі справи!!!
[24] 
[25] 
[26] 
[27]