Зроніть сльозу. Бо ми не мали сліз.
Заплачте разом, а не наодинці.
Зроніть сльозу за тими, хто не зріс,
Що мали зватись гордо — українці.
Заплачте! Затужіть! Заголосіть!
Померлі люди стогнуть з тої днини,
Й благають: українці, донесіть
Стражденний біль голодної країни.
Згадайте нас — бо ми ж колись жили.
Зроніть сльозу і хай не гасне свічка!
Ми в цій землі житами проросли,
Щоб голоду не знали люди вічно.
У четверту суботу листопада в Україні щорічно вшановується День пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років та масових голодів 1921–1923 та 1946–1947 років.
[2]
Тож 21 листопада для 34 групи факультету української філології (куратор – доц. кафедри практичного мовознавства І. В. Хлистун) було проведено виховний захід, приурочений до тих трагічних подій української історії.
Студенти переглянули й обговорили документальний фільм «Найбільший злочин Кремля» з жахливими кадрами кінохроніки, що свідчать про штучно створений в Україні голод, спрямований на винищення витоків української нації, зруйнування її морального духу та етнічної самобутності; голод як наслідок антилюдяної політики комуністичної влади СРСР, якій немає прощення і про злочини якої ми не маємо права забути.
[3]
Після перегляду фільму студенти і викладач ушанували пам’ять жертв Голодомору хвилиною мовчання.