- Факультет філології та журналістики - https://ff.udpu.edu.ua -

До витоків

ФУФ УДПУ [1]

Нещодавно доцент кафедри української літератури, українознавства й методики їх навчання, член Національної спілки письменників України Марина Павленко побувала в ЗОШ села Старичі на Львівщині.

ФУФ УДПУ [2]

Зустріч була організована за сприяння місцевого депутата, видатного письменника й громадського діяча Романа Лубківського. Причин для зустрічі було дві. Перша причина: в селі Старичі Яворівського району Львівщини Марина Павленко народилась і провела два перші роки свого життя (її батьки – Ольга й Степан Павленки – там учителювали, виїхавши потім на свою батьківщину – Черкащину).

ФУФ УДПУ [3]

І друга причина: це творча зустріч. Атож: із тим-таки Романом Лубківським, а ще – з письменником і фотографом Йосипом Марухняком зустрічалася Марина Степанівна зі школярами та вчителями цієї школи. Що за унікальні, привітні, діяльні, талановиті люди! Директор школи Наталія Косик – ще й авторка яскравих містких книжок-досліджень «Яворівщина: традиційна кухня» і «Яворівські забавки» (остання – у співавторстві з чудовою донькою Лесею Більською)!.. Не дивно, що за такого керівництва школа має розкішний музей яворівської іграшки, старовинної народної вишивки і ткацтва!..

ФУФ УДПУ [4]

У свою чергу, Марина Павленко розповіла про те, як зберігають народні традиції в Уманському педуніверситеті, а також – про власну творчість, про те, що наступного року їх поєднає ще й її повість «Русалонька із 7-В…», яку семикласники Старичівської школи вивчатимуть за шкільною програмою. Подарувала, звісно, і кілька своїх книжок на згадку.

ФУФ УДПУ [5]

Про цю зустріч – хоч і з жахливими перекрученнями фактів і подій, – написала й авторитетна газета «День» (принаймні, там точно сказано, що М. Павленко – викладач Уманського педуніверситету): http://www.day.kiev.ua/uk/article/poshta-dnya/zustrich-iz-vytokamy [6]

…А завершити хотілось би віршем іншої уродженки Старич, поетеси Марії Барандій:

Часом я уявляю цей клапоть землі

тарілкою бузинового цвіту,

а ми на ньому, як бджоли,

смокчем нектар секунд

і запиваємо

з нашої річки Терешки…

Атож, куди б не занесло нас життя, а місце, де народився, назавжди зостається незабутнім!..