Нещодавно на факультеті української філології відбулася Всеукраїнська науково-практична конференція «Видатні уманці Микола Бажан і Микола Комарницький: життя, творчість, рецепція», присвячена 110-річчю видатного поета-академіка Миколи Бажана й 115-річчю уманського краєзнавця Миколи Комарницького.
[1]
Що спільного між цими двома іменами? Перше – ім’я видатного й заслуженого поета-академіка, нині хоч уже й не такого популярного, як у радянські часи, але знаного. Про це свідчать і Всеукраїнські Бажанівські читання, які регулярно проводяться кафедрою української літератури, українознавства й методики їх викладання Уманського педуніверситету з ініціативи професора Н.П. Сивачук. Друге ім’я здебільшого, на жаль, незнайоме навіть уманцям. Тоді як «Микола Федорович Комарницький, – цитуємо Степана Павленка, – в усіх відношеннях незвичайний, унікальний чоловік, неперевершений краєзнавець, великий друг не лише Бажана, але й багатьох інших письменників і діячів культури старшого покоління». Атож, крім усього іншого, Микола Комарницький і справді відіграв неабияку роль у творчому становленні Миколи Бажана.
[2]
«В нас, уманчан, є одна невиправна прикмета, – писав свого часу Микола Бажан Миколі Федоровичу Комарницькому, – всі ми – в цілковитій незгоді з загальновизнаною географією, бо вважаємо за пуп землі тільки Умань і виключно Умань».
Саме про цих двох видатних уманців і йшлося на конференції, свої доповіді до якої готували всі викладачі кафедри української літератури, українознавства та методик їх викладання, а також – сусідніх кафедр факультету й інших університетів та, звісно ж, студенти.
[3]
А згадати обох видатних ювілярів допомогли два інших видатних письменники, які завітали до Умані саме з цієї нагоди: лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Петро Перебийніс і редактор часопису «Хроніка-2000» Юрій Буряк. Обидва дуже яскраво й цікаво розповіли про особисте спілкування з Миколою Платоновичем та його творчість, поділившись також і роздумами про сучасний стан української літератури й культури в цілому.
Поетичне слово Миколи Бажана, яке звучало у виконанні учасників «Театру Слова» було своєрідним камертоном, що задавав тон зустрічі. А черга за автографами, яка вишикувалася до гостей після розмови, показала, що захід вдався.