Поділитися новиною
Щороку, незважаючи ні на що, адміністрація, викладачі, студенти та гості збираються разом, щоб перевірити свою грамотність і, що найважливіше, відчути себе частиною великої єдиної нації. Це не просто академічна подія – це традиція, що об’єднує нас навколо рідної мови, яка є нашим культурним щитом і найважливішою зброєю.
Урочиста тиша наповнила аудиторії, коли почав лунати голос Народної артистки Наталії Сумської, яка читала текст «Треба жити!» письменниці Євгенії Кузнєцової.
Це був не просто диктант, а акт колективної медитації та глибокого усвідомлення: кожна буква, кома чи крапка в цьому тексті сьогодні мають особливу вагу. Це не лише перевірка знань, а й емоційний міст, що з’єднує кожного філолога, журналіста, студента чи викладача з мільйонами українців у всьому світі.
Для студентів-філологів та майбутніх журналістів, які щодня працюють зі словом, ця подія особливо знакова: вони – майбутні амбасадори української мови, і їхня участь – це свідомий вибір на користь її сили та чистоти.
Навіть у найтемніші часи українська мова залишається незламною опорою і головним маркером ідентичності, об’єднуючи нас навколо нашої національної суті.
Сьогодні ми не лише писали диктант, ми писали історію нашої єдності.
Валентина РОЗГОН
Інна ЛУКІЯНЧУК
Ірина ГОНЦА
P.S. Дякуємо Людмилі Дронь за чудові світлини.
" data-title="Факультет філології та журналістики об’єднався словом: написано Радіодиктант національної єдності – 2025">Факультет філології та журналістики об’єднався словом: написано Радіодиктант національної єдності – 2025
Сьогодні, у День української писемності та мови, факультет філології та журналістики традиційно долучився до потужного всеукраїнського мовного флешмобу – XXV ювілейного Радіодиктанту національної єдності.
Щороку, незважаючи ні на що, адміністрація, викладачі, студенти та гості збираються разом, щоб перевірити свою грамотність і, що найважливіше, відчути себе частиною великої єдиної нації. Це не просто академічна подія – це традиція, що об’єднує нас навколо рідної мови, яка є нашим культурним щитом і найважливішою зброєю.
Урочиста тиша наповнила аудиторії, коли почав лунати голос Народної артистки Наталії Сумської, яка читала текст «Треба жити!» письменниці Євгенії Кузнєцової.
Це був не просто диктант, а акт колективної медитації та глибокого усвідомлення: кожна буква, кома чи крапка в цьому тексті сьогодні мають особливу вагу. Це не лише перевірка знань, а й емоційний міст, що з’єднує кожного філолога, журналіста, студента чи викладача з мільйонами українців у всьому світі.
Для студентів-філологів та майбутніх журналістів, які щодня працюють зі словом, ця подія особливо знакова: вони – майбутні амбасадори української мови, і їхня участь – це свідомий вибір на користь її сили та чистоти.
Навіть у найтемніші часи українська мова залишається незламною опорою і головним маркером ідентичності, об’єднуючи нас навколо нашої національної суті.
Сьогодні ми не лише писали диктант, ми писали історію нашої єдності.
Валентина РОЗГОН
Інна ЛУКІЯНЧУК
Ірина ГОНЦА
P.S. Дякуємо Людмилі Дронь за чудові світлини.
Переглядів 169
