Поділитися новиною
Особливо питанням фемінітивів у мові спекулюють сучасні медіа, які пропонують різні варіанти іменників для називання осіб жіночої статі, приєднують суфікси для утворення фемінітивів до запозичених слів, навіть організовують опитування на зразок «Як ще можна назвати начальницю?»
Лекторка наголосила на тому, що медіа невиправдано нав’язують суспільству міфи про фемінітиви, апелюючи до нового українського правопису, який нібито закріплює їх використання. Оксана Юріївна справедливо зазначила, що у «правописі подано тільки норму про те, який суфікс і до яких основ може приєднуватися, у ньому немає вимоги творити назви жіночого роду від усіх назв осіб чоловічого роду, він не зобов’язує вживати фемінітиви і не регламентує порядок їх використання, а лише відображає те, що усталилося в українській мові, не рекомендує творити фемінітиви-неологізми».
Дослідниця історії української мови на матеріалі великої кількості джерел довела, що фемінітиви існують здавна, їх у різні періоди розвитку нашої мови засвідчено в давніх текстах, на радянських плакатах і в періодиці 20–30 рр. ХХ ст., у фольклорних і літературних текстах.
Лекторка акцентувала увагу слухачів на тому, що українські фемінітиви були об’єктом наукових мовозначих досліджень в україністиці, зокрема вони представлені працями професорки Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Марії Брус. Оксана Юріївна розвіяла сучасні стереотипи і маніпуляції навколо появи фемінітивів у мові, які нібито вирішують проблеми гендерних проблем у суспільстві. Звернулася до авторитетної думки таких мовознавців, як Є. Карпіловська, Т. Коць, які висловлюють стурбованість стосовно масштабів «фемінізації мови», створення штучних варіантів, що «може призвести до руйнування фонетичної, морфологічної будови слова і літературної норми загалом». Також професорка пояснила, коли варто уникати фемінітивів у своєму мовленні.
Матеріал лекції Оксана Юріївна доповнила інформацією про видатних жінок-українок, роль яких у суспільному житті нашої держави важко переоцінити. До них зарахувала княгиню Анастасію Заславську – меценатку, за кошти якої підготовлено рукопис Пересопницького Євангелія, на якому всі президенти присягають на вірність народу України; Гашку Гулевичівну, яка підписала дарчу на заснування школи (у майбутньому – Києво-Могилянської академії); Софію Окуневську – першу жінку, яка отримала ступінь доктора медицини, Олену Пчілку – громадську жінку-активістку.
На завершення лекції Оксана Юріївна чітко розставила акценти в питанні вживання і використання фемінітивів у власному мовленні та в офіційно-ділових текстах, а також підкреслила, що фемінітиви не вирішать наявні у суспільстві гендерні проблеми.
Присутні на лекції здобувачі освіти, викладачі кафедр факультету філології та журналістики, факультету дошкільної та спеціальної освіти високо оцінили професіоналізм лекторки, її вміння пояснювати складні питання просто і доступно, доказовість і переконливість дібраних джерельних матеріалів, а також подякували за змістовну і цікаву лекцію.
Новаківська Людмила Володимирівна: «Шановна Оксано Юріївно! Щиро дякуємо за лекцію! Тема фемінітивів часто викликає суперечки, але вам вдалося розкрити її дуже легко, цікаво та переконливо. Дякуємо, що нагадали про тяглість нашої мовної традиції і розвінчали міф про те, що фемінітиви – це новотвори. Лекція була професійною, науково достовірною, інформативною. Чекаємо наступних!».
Тищенко Тетяна Миколаївна: «Шановна Оксано Юріївно! Від імені всієї кафедри дякую за цікаву, глибоко наукову, насичену живим матеріалом лекцію, яка не тільки дала відповіді на поставлені запитання, а й спонукає з обережністю і повагою ставитись до нашої мови! Те, що Ви нам презентували, – то велика науково-просвітницька праця, яка заслуговує високої оцінки!».
Ми приєднуємося до слів колег та сподіваємося, що наукова студія професорки Оксани Зелінської переконала всіх слухачів у тому, що наявність фемінітивів в українській мові засвідчує нашу повагу до неї, до власної історії, а також до мовного майбутнього, де кожна жінка має своє ім’я в професії.
Щиро вітаємо всіх із прийдешнім Міжнародним днем рідної мови! Плекаймо її, розмовляймо нею і не біймося експериментувати!
Зоя КОМАРОВА
" data-title="Фемінітиви: повернення до витоків чи данина моді?">Фемінітиви: повернення до витоків чи данина моді?
До Міжнародного дня рідної мови на факультеті філології та журналістики відбулося засідання наукової студії кафедри української мови та методики її навчання, присвячене одній із найактуальніших мовних тем у сучасному суспільстві – уживання і використання фемінітивів.
Модератор заходу, доцент кафедри Зоя КОМАРОВА, зазначила, що суспільна думка про існування фемінітивів у мові не є одностайною: хтось їх сприймає, як повернення до витоків, хтось – як виклик традиції, а для когось це простий спосіб зробити жінку видимою в професійному середовищі.
Висвітлити питання гендерно-чутливого мовлення, пояснити особливості функціонування фемінітивів в українській мові люб’язно погодилася професорка кафедри української мови та методики її навчання, дослідниця історії української мови, авторка багатьох наукових мовних розвідок Оксана ЗЕЛІНСЬКА, яка засвідчила, що дійсно навколо фемінітивів сьогодні чимало дискусій, які здебільшого є непрофесійними.
Особливо питанням фемінітивів у мові спекулюють сучасні медіа, які пропонують різні варіанти іменників для називання осіб жіночої статі, приєднують суфікси для утворення фемінітивів до запозичених слів, навіть організовують опитування на зразок «Як ще можна назвати начальницю?»
Лекторка наголосила на тому, що медіа невиправдано нав’язують суспільству міфи про фемінітиви, апелюючи до нового українського правопису, який нібито закріплює їх використання. Оксана Юріївна справедливо зазначила, що у «правописі подано тільки норму про те, який суфікс і до яких основ може приєднуватися, у ньому немає вимоги творити назви жіночого роду від усіх назв осіб чоловічого роду, він не зобов’язує вживати фемінітиви і не регламентує порядок їх використання, а лише відображає те, що усталилося в українській мові, не рекомендує творити фемінітиви-неологізми».
Дослідниця історії української мови на матеріалі великої кількості джерел довела, що фемінітиви існують здавна, їх у різні періоди розвитку нашої мови засвідчено в давніх текстах, на радянських плакатах і в періодиці 20–30 рр. ХХ ст., у фольклорних і літературних текстах.
Лекторка акцентувала увагу слухачів на тому, що українські фемінітиви були об’єктом наукових мовозначих досліджень в україністиці, зокрема вони представлені працями професорки Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Марії Брус. Оксана Юріївна розвіяла сучасні стереотипи і маніпуляції навколо появи фемінітивів у мові, які нібито вирішують проблеми гендерних проблем у суспільстві. Звернулася до авторитетної думки таких мовознавців, як Є. Карпіловська, Т. Коць, які висловлюють стурбованість стосовно масштабів «фемінізації мови», створення штучних варіантів, що «може призвести до руйнування фонетичної, морфологічної будови слова і літературної норми загалом». Також професорка пояснила, коли варто уникати фемінітивів у своєму мовленні.
Матеріал лекції Оксана Юріївна доповнила інформацією про видатних жінок-українок, роль яких у суспільному житті нашої держави важко переоцінити. До них зарахувала княгиню Анастасію Заславську – меценатку, за кошти якої підготовлено рукопис Пересопницького Євангелія, на якому всі президенти присягають на вірність народу України; Гашку Гулевичівну, яка підписала дарчу на заснування школи (у майбутньому – Києво-Могилянської академії); Софію Окуневську – першу жінку, яка отримала ступінь доктора медицини, Олену Пчілку – громадську жінку-активістку.
На завершення лекції Оксана Юріївна чітко розставила акценти в питанні вживання і використання фемінітивів у власному мовленні та в офіційно-ділових текстах, а також підкреслила, що фемінітиви не вирішать наявні у суспільстві гендерні проблеми.
Присутні на лекції здобувачі освіти, викладачі кафедр факультету філології та журналістики, факультету дошкільної та спеціальної освіти високо оцінили професіоналізм лекторки, її вміння пояснювати складні питання просто і доступно, доказовість і переконливість дібраних джерельних матеріалів, а також подякували за змістовну і цікаву лекцію.
Новаківська Людмила Володимирівна: «Шановна Оксано Юріївно! Щиро дякуємо за лекцію! Тема фемінітивів часто викликає суперечки, але вам вдалося розкрити її дуже легко, цікаво та переконливо. Дякуємо, що нагадали про тяглість нашої мовної традиції і розвінчали міф про те, що фемінітиви – це новотвори. Лекція була професійною, науково достовірною, інформативною. Чекаємо наступних!».
Тищенко Тетяна Миколаївна: «Шановна Оксано Юріївно! Від імені всієї кафедри дякую за цікаву, глибоко наукову, насичену живим матеріалом лекцію, яка не тільки дала відповіді на поставлені запитання, а й спонукає з обережністю і повагою ставитись до нашої мови! Те, що Ви нам презентували, – то велика науково-просвітницька праця, яка заслуговує високої оцінки!».
Ми приєднуємося до слів колег та сподіваємося, що наукова студія професорки Оксани Зелінської переконала всіх слухачів у тому, що наявність фемінітивів в українській мові засвідчує нашу повагу до неї, до власної історії, а також до мовного майбутнього, де кожна жінка має своє ім’я в професії.
Щиро вітаємо всіх із прийдешнім Міжнародним днем рідної мови! Плекаймо її, розмовляймо нею і не біймося експериментувати!
Зоя КОМАРОВА
Переглядів 111
