19 серпня, у день Преображення Господнього, а в народі – Яблучного Спаса, у стінах Василіанського монастиря, де понад 200 років тому був заснований перший в Умані літературний гурток «ЗА-ГО-ГРА», зібралися представники різних видів мистецтв, бо сюди їх покликала Її Величність Творчість.
[1]
У цей день відбулось урочисте засідання Уманського крайового літературно-мистецького об’єднання Спілки слов’янських письменників України, яке відкрили Владислав Давидюк та Анатолій Карасевич.
[2]
[3]
На ньому учасники заслухали звіт Ніни Михайлової – і не за трішки більше року (саме стільки часу минуло від створення тоді ще Уманського крайового осередку), а за майже 30 літ, відколи вона почала гуртувати навколо себе однодумців. Їй вдалося дуже багато: розпочавши з майстрів слова, Ніна Степанівна запросила до творчої співпраці майстрів пензля, витинанки, фриволіте, композиторів, музикантів, етнологів, археологів …
[4]
Так народилося нинішнє Уманське крайове літературно-мистецьке об’єднання Спілки слов’янських письменників України. Зі словами вдячності, вітань і побажань Ніні Степанівні звернулися головний спеціаліст відділу культури Уманської міської ради Неля Петриченко, поетеса і художниця Тетяна Альмужна, сатирик і лірик Володимир Бойко, очільник жашківської «Толоки» Тарас Крамаренко, військовий волонтер Іван Кузьменко, етнолог Вадим Мицик, звенигородсько-катеринопільська трійця Євдокія Лапська, Альбіна Шептицька та Галина Снігур … Теплі слова за теплу родину … Після цього Ніна Степанівна ознайомила присутніх зі своїм рішенням і наказом, яким передала правління об’єднанням Василеві Денисюку.
За понад рік членами творчої родини стали 75 осіб із Городищини, Жашківщини, Звенигородщини, Золотоніщини, Канівщини, Катеринопільщини, Монастирищини, Полтавщини, Тальнівщини, Уманщини, Христинівщини, а також Києва, Одеси, Херсона, Черкас. Приємно, що ряди об’єднання поповнили і наші філологині – кандидатка філологічних наук, доцентка Ірина Хлистун та цьогорічна випускниця факультету Наталія Кучеренко.
[5]
[6]
Засідання – не зовсім правильне слово для такого зібрання, яке вкотре переконало, що для творчих людей живильним підґрунтям є не соцмережі, а живе спілкування. Це була справжня творча толока з народженням нових ідей і накресленням планів подальшої співпраці. Тут чітко прозвучала головна ідея, що мистецтво – це теж фронт, і кожен має зробити все можливе для пришвидшення перемоги. Говорили і про першу ластівку – альманах «Пектораль», що нині перебуває на верстці у видавництві.
Завершилася зустріч екскурсією в підземелля Василіанського монастиря, де Владислав Давидюк, який надав прихисток нашому об’єднанню в ДІАЗ «Стара Умань», відкрив усім багато нових сторінок з культурної історії Умані.
[7]
[8]