Поділитися новиною
У процесі участі в роботі «Театру Слова» студентська молодь влаштовує щорічні звітні концерти з декламування віршів визначних українських митців слова, інсценізацію народних свят («Фольклорний театр»), літературні вечори, конкурси педагогічної та риторичної майстерності.
Оригінальне змістовне наповнення та цікаве дизайнерське рішення має безпосередньо аудиторія, в якій відбуваються заняття. Увійшовши, ви ніби відбуваєте, що потрапили в печерну арку. Вхід стилізовано під Кам’яну Могилу VІІ – V тис. до н. е. з її пранаписами та зображеннями, які належать до буго-дністровської археологічної культури – предтечі трипільської. Тож перед вами – першоджерела слов’янських текстів, знакові символи, які мали величезне значення для розвитку словесної культури нашого етносу.
Альтанка, що знаходиться у священних гаях, символізує перші риторичні школи у Древній Греції. Та й самі священні гаї є невід’ємною частиною національного світобачення: у праукраїнців культ священних гаїв був культом Перуна – володаря неба, сина Білобога, творчої сили, що «оживляє все суще».
Місток – це своєрідний перехід від минулого до сучасного, від сивої давнини до бурхливого сьогодення. Місток через Ріку життя, початком якої маємо водоспад – своєрідний символ слова. Ще Максим Рильський писав: «Проллється слово, як вода».
Проте й потрапивши в «сучасну» частину аудиторії, не втрачаємо генетичного зв’язку з нашими пращурами. Справа – багатий на символічну значущість дуб. Існувало повір’я, що це незвичайне дерево, бо його нібито любили боги і жили на ньому. Знову ж таки, дуб – дерево Перуна, вже згадуваної творчої сили, яка тут має ґрунтовне коріння, бо її основою є «Логос» – знання. Маємо можливість спостерігати своєрідну трансформацію творчої енергії у знання, а відтак – у науку…
І нарешті – початок і кінець, альфа і омега риторичної сфери – сцена. Саме тут, під пильними поглядами найвідоміших красномовців – Аристотеля і Платона – майбутні філологи та журналісти вперше здійснюють власні творчі спроби, метою яких є долучитися до високого мистецтва найдавнішої з наук – риторики.
Запрошуємо до майстер-класу всіх шанувальників красного Слова, охочих укотре відчинити двері в дивовижно яскравий світ спадщини видатних українських письменників: Миколи Бажана, Павла Глазового, Олександра Довженка, Ліни Костенко, Олександра Олеся, Павла Тичини, Василя Симоненка, Тараса Шевченка та ін.
Формування риторичної культури молоді на факультеті
Однією з цікавих форм позааудиторної роботи здобувачів вищої освіти на факультеті філології та журналістики є діяльність майстер-класу «Театр Слова» (керівники – канд. пед. наук, професор Н. П. Сивачук, канд. пед. наук, доцент О. О. Циганок, канд. пед. наук, доцент О. М. Санівський).
Метою майстер-класу є формування духовно-моральної, мисленнєвої, комунікативної та сценічної культури, адже театральна культура, виконавське мистецтво (артистизм) управління жестами, мімікою, позою, ходою є важливим професійним інструментом майбутнього педагога.
У ході занять здобувачі вищої освіти вчаться:
- вільно виступати перед аудиторією та емоційно впливати на слухача;
- вести розгорнутий монолог із фахової проблематики;
- володіти полемічним мистецтвом, культурою конструктивного діалогу в нестандартних, конфліктних ситуаціях та полілогу, а також мистецтвом виразного читання художніх творів;
- керувати властивостями голосу, підкоряючи їх конкретному змісту, думкам і меті мовлення;
- створювати індивідуальний образ педагога-декламатора, педагога-оратора, власний ораторський стиль.
У процесі участі в роботі «Театру Слова» студентська молодь влаштовує щорічні звітні концерти з декламування віршів визначних українських митців слова, інсценізацію народних свят («Фольклорний театр»), літературні вечори, конкурси педагогічної та риторичної майстерності.
Оригінальне змістовне наповнення та цікаве дизайнерське рішення має безпосередньо аудиторія, в якій відбуваються заняття. Увійшовши, ви ніби відбуваєте, що потрапили в печерну арку. Вхід стилізовано під Кам’яну Могилу VІІ – V тис. до н. е. з її пранаписами та зображеннями, які належать до буго-дністровської археологічної культури – предтечі трипільської. Тож перед вами – першоджерела слов’янських текстів, знакові символи, які мали величезне значення для розвитку словесної культури нашого етносу.
Альтанка, що знаходиться у священних гаях, символізує перші риторичні школи у Древній Греції. Та й самі священні гаї є невід’ємною частиною національного світобачення: у праукраїнців культ священних гаїв був культом Перуна – володаря неба, сина Білобога, творчої сили, що «оживляє все суще».
Місток – це своєрідний перехід від минулого до сучасного, від сивої давнини до бурхливого сьогодення. Місток через Ріку життя, початком якої маємо водоспад – своєрідний символ слова. Ще Максим Рильський писав: «Проллється слово, як вода».
Проте й потрапивши в «сучасну» частину аудиторії, не втрачаємо генетичного зв’язку з нашими пращурами. Справа – багатий на символічну значущість дуб. Існувало повір’я, що це незвичайне дерево, бо його нібито любили боги і жили на ньому. Знову ж таки, дуб – дерево Перуна, вже згадуваної творчої сили, яка тут має ґрунтовне коріння, бо її основою є «Логос» – знання. Маємо можливість спостерігати своєрідну трансформацію творчої енергії у знання, а відтак – у науку…
І нарешті – початок і кінець, альфа і омега риторичної сфери – сцена. Саме тут, під пильними поглядами найвідоміших красномовців – Аристотеля і Платона – майбутні філологи та журналісти вперше здійснюють власні творчі спроби, метою яких є долучитися до високого мистецтва найдавнішої з наук – риторики.
Запрошуємо до майстер-класу всіх шанувальників красного Слова, охочих укотре відчинити двері в дивовижно яскравий світ спадщини видатних українських письменників: Миколи Бажана, Павла Глазового, Олександра Довженка, Ліни Костенко, Олександра Олеся, Павла Тичини, Василя Симоненка, Тараса Шевченка та ін.
Переглядів 191
