6 жовтня Уманський краєзнавчий музей приймав ніби звичних, але водночас незвичних відвідувачів. Справа в тому, що для студентів 21 групи ОП 014.01 Середня освіта (Українська мова і література. Мова і література (польська)) та студентів ІІІ курсу ОП 014.01 Середня освіта (Українська мова і література). Українознавство, ОП 014.01 Середня освіта (Українська мова і література. Мова і література (польська)), ОП 014.01 Середня освіта (Українська мова і література. Мова і література (англійська)), ОП 014.01 Середня освіта (Українська мова і література). Журналістика у стінах музею відбулося інтерактивне заняття з дисциплін історико-лінгвістичного циклу, на якому було інтегровано три навчальні дисципліни («Старослов’янська мова» – проф. Тищенко Т. М., «Історична граматика української мови» – доц. Денисюк В. В., «Історія української літературної мови» – проф. Зелінська О. Ю.).
На початку заняття студентів «розігріла» короткою екскурсією директорка музею І. О. Мінова. З розповіді Ірини Олександрівни молодь (а це переважно студенти з інших міст) дізналися багато цікавого з історії Умані.
[1]
Уже з зали, де йшли експозиції із середньовічної історії нашого міста, до розповіді-лекції почали долучатися викладачі. Зокрема, Оксана Юріївна звернула увагу на питомо українські риси в літописі Самовидця (фрагмент із нього про Умань відтворено на стіні кімнати).
[2]
Далі студенти отримали від Василя Вікторовича та Оксани Юріївни історико-ономастичну інформацію – про походження назви нашого міста як коментар до фрагментів із Супрасльського літопису та першої згадки про «пустиню, названую Гуману», а також від Тетяни Миколаївни діалектологічну – про функціювання цього ойконіма у формі Гумань у говірках Східного Поділля та суміжних територій.
Однак головний сюрприз чекав на студентів у залі на другому поверсі. На столі працівники музею спеціально зробили виставку стародруків як підтвердження високого рівня культури українців у ХVІІ–ХІХ ст. Студенти отримали змогу наживо торкнутися історії – писемних пам’яток різних століть.
[3]
Розповідь Оксани Анатоліївни Слюсаренко про найдавніші книги у фондах Уманського краєзнавчого музею продовжили Оксана Юріївна (про роль книги у становленні освіти на українських землях у ХVІ–ХVІІ ст., про неправильне потлумачення термінів «руський» і «російський» та ін.), Тетяна Миколаївна (про трансформацію старослов’янської мови в церковнослов’янську, що була основою писемних текстів релігійного призначення), Василь Вікторович (про палеографічні особливості презентованих книг, залишки другого південнослов’янського впливу, графічну реформу 1708 р.).
[4]
[5]
[6]
Вогники у студентських очах свідчили про те, що викладачам і працівникам музею вдалося полити ось той ще тендітний паросток поваги до свого минулого, до своєї історії, до своєї культури і мови як найважливішого її виразника.
[7]
[8]
Дякуємо І. О. Міновій, Л. С. Терлецькій, І. О. Бабій, О. А. Слюсаренко за нагоду не просто розширення кругозору, а отримання саме практичних знань, бо, як кажуть, краще раз побачити, аніж сто разів почути. А тут і почули, і побачили, і торкнулися.