Дякую, ваше повідомлення відправлено!

Виникла помилка. Спробуйте ще раз!

Зв`язок з адміністратором


    Скринька довіри


      Факультет філології та журналістики

      Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини

      Друк Друк
      Поділитися новиною

      Респект спікерці пані Валентині Мержиєвській. Поміркована, позитивна, конструктивна, відверта, наукова, вона є співзасновницею альтернативної школи БеркоШко, ГО «Валентність. Переосмислення», авторкою підкасту ПереФарбований лис та освітніх проєктів ЧасоЛінія, Лінгвоцид та Календатика.

      Відкрила зустріч очільниця освітньої референтури СФУЖО п. Наталія Пошивайло-Таулер, з віітальним словом виступила голова СФУЖО п. Ярослава Хортяні.

      На лекції йшлося про те, як українська мова вистояла попри 400 років заборон (носіїв білоруської мови, наприклад, майже не лишилося, її можна відновлювати уже лише штучно); про стратегії мовної політики російської імперії, срср та російської федерації; про те, як мова формує ідентичність і що, окрім мови, важливо зберігати.

      Спікерка намагалася бути реалісткою, не фонтанувала надмірною емоційністю, знаходила моменти, які можуть об’єднувати. Сама з російськомовної родини, вона перейшла на українську після народження сина. Наводила цитату: «Українцями є ті, чиї діти розмовляють українською». Вона розуміє проблеми літніх людей, які продовжують розмовляти російською (варто прослухати запис лекції). Позиція пані Валентини, однозначно, викликає повагу. Спікерка пов’язує відмову від мови літніх людей із відмовою від значної частини себе, але от виховати дітей на українській, щоб усі найемоційніші, найдорожчі моменти, які є суттю людини, звучали у свідомості українською, – це завдання посильне і надзвичайно актуальне для нашого часу. І вона працює у цьому напрямку.

      Виступ викликав активні відгуки, навіть сльози.

      Без сумніву, лекція дуже корисна для тих, хто переходить на українську або підтримує близьких у цьому; учителям, які прищеплюють любов до мови своїм учням; батькам, які виховують дітей в українськомо мовному середовищі; українцям за кордоном, які прагнуть зберегти зв’язок із рідною культуро, і, звичайно, її варто подивитися тим, хто часом своєю нетактовністю замість того, щоб викликати у людини бажання перейти на українську, викликає стійкий спротив.

      За цим покликанням можна переглянути запис лекції:

      https://www.youtube.com/watch?v=VIAYiJLfI1Q&ab_channel=%D0%A1%D0%A4%D0%A3%D0%96%D0%9E

      Наталя ЗАРУДНЯК

      " data-title="Лекція Валентини Мержиєвської «Лінгвоцид. Як українську мову змушували замовкнути»">

      Лекція Валентини Мержиєвської «Лінгвоцид. Як українську мову змушували замовкнути»

      16 березня Світовою Федерацією Українських Жіночих Організацій було організовано надзвичайно цікаву й важливу лекцію: «Лінгвоцид. Як українську мову змушували замовкнути», на якій була присутня й викладачка кафедри української літератури, українознавства та методик їх навчання Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини Наталя Зарудняк. Захід об’єднав представників діаспори з різних куточків  світу – Австралії, Канади, Японії, Швейцарії, Угорщини, Туреччини, Великої Британії…

      Респект спікерці пані Валентині Мержиєвській. Поміркована, позитивна, конструктивна, відверта, наукова, вона є співзасновницею альтернативної школи БеркоШко, ГО «Валентність. Переосмислення», авторкою підкасту ПереФарбований лис та освітніх проєктів ЧасоЛінія, Лінгвоцид та Календатика.

      Відкрила зустріч очільниця освітньої референтури СФУЖО п. Наталія Пошивайло-Таулер, з віітальним словом виступила голова СФУЖО п. Ярослава Хортяні.

      На лекції йшлося про те, як українська мова вистояла попри 400 років заборон (носіїв білоруської мови, наприклад, майже не лишилося, її можна відновлювати уже лише штучно); про стратегії мовної політики російської імперії, срср та російської федерації; про те, як мова формує ідентичність і що, окрім мови, важливо зберігати.

      Спікерка намагалася бути реалісткою, не фонтанувала надмірною емоційністю, знаходила моменти, які можуть об’єднувати. Сама з російськомовної родини, вона перейшла на українську після народження сина. Наводила цитату: «Українцями є ті, чиї діти розмовляють українською». Вона розуміє проблеми літніх людей, які продовжують розмовляти російською (варто прослухати запис лекції). Позиція пані Валентини, однозначно, викликає повагу. Спікерка пов’язує відмову від мови літніх людей із відмовою від значної частини себе, але от виховати дітей на українській, щоб усі найемоційніші, найдорожчі моменти, які є суттю людини, звучали у свідомості українською, – це завдання посильне і надзвичайно актуальне для нашого часу. І вона працює у цьому напрямку.

      Виступ викликав активні відгуки, навіть сльози.

      Без сумніву, лекція дуже корисна для тих, хто переходить на українську або підтримує близьких у цьому; учителям, які прищеплюють любов до мови своїм учням; батькам, які виховують дітей в українськомо мовному середовищі; українцям за кордоном, які прагнуть зберегти зв’язок із рідною культуро, і, звичайно, її варто подивитися тим, хто часом своєю нетактовністю замість того, щоб викликати у людини бажання перейти на українську, викликає стійкий спротив.

      За цим покликанням можна переглянути запис лекції:

      https://www.youtube.com/watch?v=VIAYiJLfI1Q&ab_channel=%D0%A1%D0%A4%D0%A3%D0%96%D0%9E

      Наталя ЗАРУДНЯК

      18.03.2025

      Переглядів 123