[1]
23 березня 2017 року в Уманському художньому музеї для студентів ІІІ-го курсу факультету української філології була проведена лекція-екскурсія з дисципліни «Історія української культури». Тема лекції: «Українська культура в другій половині ХVІІ – ХVІІІ ст.». Заняття проводила кандидат історичних наук, доцент кафедри історії культури та методики навчання гуманітарних дисциплін Гордієнко Галина Миколаївна.
[2]
На початку лекції Гордієнко Г. М. охарактеризувала головні чинники виникнення феномену «українського бароко», а також наголосила на тому, що культурний процес у цей період був важливим фактором консолідації українського народу в складних політичних обставинах і стимулював становлення української нації.
[3]
Логічним продовженням лекції-екскурсії стало ознайомлення студентів з експозицією Уманського художнього музею, яке майстерно провела досвідчений екскурсовод Валентина Петрівна Коробань. Вона детально зупинилась на характеристиці творів українських та європейських митців ХVІІ – ХІХ ст.
На заключному етапі лекції-екскурсії студенти-філологи оглянули міжнародну іспано-українську виставку картин та скульптур «Тінь Гойї». Це спільний проект іспанського скульптора Карлоса Гарсіа Лаоса та уманської художниці Одарки Дьоми-Пісної. Виставка присвячена творчості видатного іспанського живописця часів так званої «іспанської золотої доби» (ХVІ – ХVІІІ ст.) Франсіско-Хосе де Гойя (1746 – 1828).
[4]
Експозиція розділена на кілька частин: центральна частина – копії офортів Франсіско Гойї серії «Капрічос», далі – скульптури й живопис Карлоса Гарсія Лаоса і насамкінець – нові картини Одарки Дьоми-Пісної. Серія офортів Гойї «Капрічос», що складається з 83 творів, максимально передає дух свободи й реальності, який майстер описав так: «Світ – це маскарад … Всі хочуть здаватися не тим, що вони є, всі обманюють, і ніхто себе не знає».
Студенти могли пересвідчитися, що картини Франсіско Гойї – це гучна сатира на суспільство з його вадами і слабкостями. Художник заперечував класичні підвалини мистецтва й зображав людську сутність в її реальному, болісно оголеному світлі. Саме тому картини Гойї не залишають людей байдужими до проблем суспільства.
Під час лекції-екскурсії було зазначено, що Франсіско Гойя володів особливим відчуттям нового в повсякденні, вирізнявся непримиренністю до неправди й лицемірства, а також глибокою любов’ю до свого народу. Гойя прожив 82 роки і працював до останнього дня. Студенти зацікавились однією з останніх робіт художника. Гойя зобразив старого на милицях, а під офортом поставив підпис: «Я все ще вчуся».
[5]
На завершення лекції-екскурсії Гордієнко Г. М. обґрунтувала висновок: українська культура другої половини ХVІІ – ХVІІІ ст. набула індивідуальності, національної неповторності й цим урізноманітнила загальноєвропейську культурну палітру.
До наступного практичного заняття студенти отримали завдання – підготувати письмовий відгук, есе про перегляд експозиції музею та виставки «Тінь Гойї». Потім вони залишили свої записи на спеціальній дошці «Проблеми нашого міста».
Насамкінець студенти-філологи подякували працівникам Уманського художнього музею за цікаву мандрівку в минуле українського та європейського мистецтва.
[6]