25 лютого 2021 року весь культурний світ відзначає 150 років з дня народження славетної української поетки-мислительки, перекладача, громадської діячки Лесі Українки. З цієї нагоди на факультеті початкової освіти (21, 22 гр. (ОП Початкова освіта. Психологія; ОП Початкова освіта. Дошкільна освіта)) професор кафедри української літератури, українознавства та методик їх навчання Людмила Новаківська провела літературний захід «Леся Українка. Аристократка духу».
[1]
Студенти здійснили цікаву інтелектуальну подорож крізь роки життя мисткині, переглянувши телепередачу «Не така, як усі» з циклу «Історична правда з Вахтангом Кіпіані». Своє бачення висловили дослідники творчості Лесі Українки: доктор філологічних наук Валерій Корнійчук, кандидати філологічних наук Олександра Вісич, Олена Маланій, Ірина Старовойт, Сергій Романов, завідувачка музею Лесі Українки в Києві Ірина Щукіна, завідувачка музею СНУ ім. Лесі Українки Тетяна Данилюк-Терещук. Використовуючи біографічні матеріали, листування поетеси, спогади сучасників, вони допомогли студентам наново відкрити геніальну поетесу, зрозуміти, наскільки вона глибока й недосяжна, відчути, що до неї можна йти все життя.
[2]
Лекція з курсу Wise Cow «Українська література в іменах» «Леся Українка» Євгенія Стасіневича, молодого українського літературного критика, літературознавця показала нестандартне розуміння творчості поетеси. Є. Стасіневич дає власні відповіді на запитання: на яке тлумачення пристати, яких критичних берегів триматися, у який спосіб учитуватися в зазвичай вибагливо збудовані драми Лесі Українки; що приймати за основу, а що – за надінтерпретацію; ким Леся Українка була і ким не була в житті і в своїй інтенсивній літературній діяльності?
[3]
Насамкінець студенти переглянули кліп, знятий молодими акторами Львівського театру імені Лесі Українки на пісню «Тихо» («Якщо прийде журба…»). Вірш Лесі Українки набув нових барв і став по-справжньому живим. Саме в цьому тексті поетеса зуміла сказати те, про що ми в метушні життя так часто забуваємо – спокійне серце.
[4]
«Почитаемая, но не читаемая», – говорила Леся про себе. Сьогодні це вже не назвеш справедливим, водночас і не скажеш, що Леся Українка належить до добре прочитаних авторів. Тому важливо знати про неї все більше й більше, читати й перечитувати.
[5]
[6]