Поділитися новиною
3 березня 2014 року в актовій залі УДПУ відбувся концерт з нагоди святкування 200-річчя від дня народження Т.Г.Шевченка. Звуки бандури, слово Кобзаря єднали присутніх із Каневом, Черкасами, усією Україною. Тарас Григорович Шевченко асоціюється в українців із волею, прагненням до кращої долі, з самою Україною. Не випадково ж перший ведучий закликає бандуру: «Грай, що вільна Україна, тільки долю дай». Другий, підхопивши Шевченкові настанови, запевняє: «Тож самі козацьку долю викуєм собі».
Ведучі (учасники майстер-класу «Театр Слова» – студенти факультету української філології Слободяник Віталій та Сорока Юлія) наголошували на невичерпності, неосяжності, феноменальності, істинності Шевченка, оскільки за кожним його словом стоїть доля рідної України.
Особливе емоційне напруження в залі створив народний хор «Кобзар», яким керує Заслужений працівник культури України Василь Семенчук, під час блискучого виконання твору Т.Г.Шевченка «Думи мої…».
Творча група кафедри української літератури та українознавства (заступник директора Інституту філології та суспільствознавства, доцент Терешко І.Г.; член Національної спілки письменників України, доцент Павленко М.С.; керівник майстер-класу «Театр Слова», автор сценарію Снігур І.М.; заступник декана факультету української філології з виховної роботи Мамчур Н.С.) створила цікавий географічний екскурс у долю Т.Г.Шевченка, вихідною точкою якого була Черкащина, котру недаремно називають Землею безсмертного Тараса.
Народний фольклорний аматорський колектив «Софія» (керівник – Заслужений працівник культури Василь Семенчук) виконав твори «По діброві вітер віє» та «Нема мого Петруся».
Портрет Т. Г. Шевченка, обрамлений вишиваними рушниками, був на сцені, та ведучі прагнули показати його очима сучасників Кобзаря. Діткливо до сліз звучали з-за кадру слова Шевченка із листа братові Микиті про те, щоб він написав не по-московському, а по-нашому. «Нехай же я хоч через папір почую рідне слово, нехай хоч раз поплачу веселими сльозами, бо мені тут так стало скушно, що я всяку ніч тільки й бачу во сні, що тебе, Керелівку, та рідню… Воно, бач, і так, і не так, а все-таки лучше, коли получиш, прочитаєш хоч одно слово рідне…»…
Із власними творами про Великого Кобзаря (іронічними, пафосними, філософськими) виступили Сніжана Шутко, Анастасія Кравець, Віктор Заленський, Катерина Ткачук – учасники літературного об’єднання імені Миколи Бажана, яке очолює Марина Павленко. Вразили присутніх художнім декламуванням поезії Великого Кобзаря «Холодний Яр» учасниця «Театру Слова» Діана Подреза та Лариса Сауляк (фрагмент “І мертвим, і живим…”).
Пророчим закликом лунають сьогодні слова Шевченка: «Обніміться, брати мої, молю вас, благаю…». Як керівництво до дії сьогодні маємо сприймати настанову Кобзаря «Учітеся, брати мої, думайте, читайте…», яка особливо актуальна для студентства, майбутніх педагогів, адже вони – еліта нації і мають витворювати щасливе і духовно здорове майбутнє України.
Народний хор «Кобзар» виконав пісню «Учітеся, брати мої…». А другий гімн України – «Реве та стогне Дніпр широкий» – присутні слухали стоячи…
На хвилі Тарасової думи…
3 березня 2014 року в актовій залі УДПУ відбувся концерт з нагоди святкування 200-річчя від дня народження Т.Г.Шевченка. Звуки бандури, слово Кобзаря єднали присутніх із Каневом, Черкасами, усією Україною. Тарас Григорович Шевченко асоціюється в українців із волею, прагненням до кращої долі, з самою Україною. Не випадково ж перший ведучий закликає бандуру: «Грай, що вільна Україна, тільки долю дай». Другий, підхопивши Шевченкові настанови, запевняє: «Тож самі козацьку долю викуєм собі».
Ведучі (учасники майстер-класу «Театр Слова» – студенти факультету української філології Слободяник Віталій та Сорока Юлія) наголошували на невичерпності, неосяжності, феноменальності, істинності Шевченка, оскільки за кожним його словом стоїть доля рідної України.
Особливе емоційне напруження в залі створив народний хор «Кобзар», яким керує Заслужений працівник культури України Василь Семенчук, під час блискучого виконання твору Т.Г.Шевченка «Думи мої…».
Творча група кафедри української літератури та українознавства (заступник директора Інституту філології та суспільствознавства, доцент Терешко І.Г.; член Національної спілки письменників України, доцент Павленко М.С.; керівник майстер-класу «Театр Слова», автор сценарію Снігур І.М.; заступник декана факультету української філології з виховної роботи Мамчур Н.С.) створила цікавий географічний екскурс у долю Т.Г.Шевченка, вихідною точкою якого була Черкащина, котру недаремно називають Землею безсмертного Тараса.
Народний фольклорний аматорський колектив «Софія» (керівник – Заслужений працівник культури Василь Семенчук) виконав твори «По діброві вітер віє» та «Нема мого Петруся».
Портрет Т. Г. Шевченка, обрамлений вишиваними рушниками, був на сцені, та ведучі прагнули показати його очима сучасників Кобзаря. Діткливо до сліз звучали з-за кадру слова Шевченка із листа братові Микиті про те, щоб він написав не по-московському, а по-нашому. «Нехай же я хоч через папір почую рідне слово, нехай хоч раз поплачу веселими сльозами, бо мені тут так стало скушно, що я всяку ніч тільки й бачу во сні, що тебе, Керелівку, та рідню… Воно, бач, і так, і не так, а все-таки лучше, коли получиш, прочитаєш хоч одно слово рідне…»…
Із власними творами про Великого Кобзаря (іронічними, пафосними, філософськими) виступили Сніжана Шутко, Анастасія Кравець, Віктор Заленський, Катерина Ткачук – учасники літературного об’єднання імені Миколи Бажана, яке очолює Марина Павленко. Вразили присутніх художнім декламуванням поезії Великого Кобзаря «Холодний Яр» учасниця «Театру Слова» Діана Подреза та Лариса Сауляк (фрагмент “І мертвим, і живим…”).
Пророчим закликом лунають сьогодні слова Шевченка: «Обніміться, брати мої, молю вас, благаю…». Як керівництво до дії сьогодні маємо сприймати настанову Кобзаря «Учітеся, брати мої, думайте, читайте…», яка особливо актуальна для студентства, майбутніх педагогів, адже вони – еліта нації і мають витворювати щасливе і духовно здорове майбутнє України.
Народний хор «Кобзар» виконав пісню «Учітеся, брати мої…». А другий гімн України – «Реве та стогне Дніпр широкий» – присутні слухали стоячи…
Переглядів 157
