Скринька довіри

    Ваше ім'я (обов'язково)

    Тема

    Ваше повідомлення

    uk Українська

    Факультет української філології

    Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини

    Друк Друк
    Поділитися новиною
    (з новин Науково-методичного центру

    художньо-педагогічної творчості

    імені Степана Павленка)

    Уже традиційно Науково-методичний центр художньо-педагогічної творчості імені Степана Павленка 12 березня – в день народження Степана Онисимовича – проводить бесіди й поетичні хвилинки як про творчість Степана Павленка зокрема, так і про поєднання творчості й літератури у праці вчителя-совесника в цілому.ФУФ УДПУ

    От і цього разу, серед інших заходів, координатор Центру, донька Степана Онисимовича Марина Павленко та студенти 5 курсу згадали «незлим поетичним словом» деякі найкращі художні твори С. Павленка, зачитали дещо з його різножанрової збірки «Вічність така коротка».ФУФ УДПУ

    «У вадах світу винні тільки ми, // Й лиш нам його робити досконалішим», – ці Павленкові рядки давно вже стали афоризмом.

    Як і виписаний на стенді аудиторії 407 прекрасний чотиривірш:

    Коли мене відчай згинав у підкову,

    Коли вже здалося, що ні, сил немає, –

    Іменник за руку взяв Дієслово

    І я прочитав, що ЖИТТЯ ТРИВАЄ.

    Життя триває. А ми знаходимо все нові й нові корисні «цікавинки» з вічних, здавалось би, вже забутих джерел. Знову по-новому відкриваємо для себе Павленковий цикл новел «Педрада на перерві». Знову по-новому сміємось і критично дивимося на себе, надто ж у контексті модних нині європейських цінностей,  після його розділу сатири, зокрема «Монологу електролампочки»:

    Удень, мов ясне сонечко,

    Горю в під’їзді я.

    Бо всім і я – до лампочки,

    Якщо я – нічия.

    Нарешті, сьогодні, перечитуючи збірку, натрапили на ще один, досі якось не помічений афористичний катрен, який поєднує Школу й Літературу:

    Пізнавши все – і що, і де, –

    Відчув: життя до крапки йде.

    А день був в інеї – в такому!..

    Що крапку знов сховав у кому.

    (Степан Павленко)

    " data-title="Нагадування про вічне">

    Нагадування про вічне

    (з новин Науково-методичного центру

    художньо-педагогічної творчості

    імені Степана Павленка)

    Уже традиційно Науково-методичний центр художньо-педагогічної творчості імені Степана Павленка 12 березня – в день народження Степана Онисимовича – проводить бесіди й поетичні хвилинки як про творчість Степана Павленка зокрема, так і про поєднання творчості й літератури у праці вчителя-совесника в цілому.ФУФ УДПУ

    От і цього разу, серед інших заходів, координатор Центру, донька Степана Онисимовича Марина Павленко та студенти 5 курсу згадали «незлим поетичним словом» деякі найкращі художні твори С. Павленка, зачитали дещо з його різножанрової збірки «Вічність така коротка».ФУФ УДПУ

    «У вадах світу винні тільки ми, // Й лиш нам його робити досконалішим», – ці Павленкові рядки давно вже стали афоризмом.

    Як і виписаний на стенді аудиторії 407 прекрасний чотиривірш:

    Коли мене відчай згинав у підкову,

    Коли вже здалося, що ні, сил немає, –

    Іменник за руку взяв Дієслово

    І я прочитав, що ЖИТТЯ ТРИВАЄ.

    Життя триває. А ми знаходимо все нові й нові корисні «цікавинки» з вічних, здавалось би, вже забутих джерел. Знову по-новому відкриваємо для себе Павленковий цикл новел «Педрада на перерві». Знову по-новому сміємось і критично дивимося на себе, надто ж у контексті модних нині європейських цінностей,  після його розділу сатири, зокрема «Монологу електролампочки»:

    Удень, мов ясне сонечко,

    Горю в під’їзді я.

    Бо всім і я – до лампочки,

    Якщо я – нічия.

    Нарешті, сьогодні, перечитуючи збірку, натрапили на ще один, досі якось не помічений афористичний катрен, який поєднує Школу й Літературу:

    Пізнавши все – і що, і де, –

    Відчув: життя до крапки йде.

    А день був в інеї – в такому!..

    Що крапку знов сховав у кому.

    (Степан Павленко)

    15.03.2016

    Переглядів 42