3 жовтня відбулась скайп-зустріч викладача кафедри української літератури та українознавства, члена Національної спілки письменників України Марини Павленко з читачами Сумської обласної дитячої бібліотеки.
[1] Це був перший досвід саме такого ‒ віртуального ‒ спілкування як для авторки, так і для працівників бібліотеки. Хвилювались так, що навіть провели напередодні кілька «репетицій» (без участі дітей). 
[2]Але все пройшло гаразд, чули і бачили одне одного чудово. Школярі-читачі представили невеличку виставу за книжкою «Миколчині історії» Марини Павленко (кадри вистави можна побачити на фото), в якій був задіяний навіть справжній пес ‒ прототип собаки Найди з повісті.
[3]
Потім діти, вчителі й бібліотекарі задавали Марині Степанівні різні питання щодо життя і творчості. Вона ж, у свою чергу, цікавилась життям і читацькими інтересами дітей. Було весело.
[4]
«Щиро вдячні Вам, пані Марино за те, що погодилися взяти участь у заході, ‒ написали потім в своєму електронному листі працівники бібліотеки, ‒ Діти в захваті від спілкування з Вами, отримали море позитиву як діти, так і ми, бібліотечні працівники. Сподіваємось, що наша зустріч у такому форматі буде не останньою, а ще маємо надію бачити Вас у стінах бібліотеки».
[5]
Цей відгук підтверджує, що віртуальні технології ‒ це добре, без них існувати зараз неможливо. Але разом з тим вони аж ніяк не замінять живого сердечного спілкування, а тільки ‒ доповнюють його.
[6]