Промовистою є народна мудрість «У світі доти існуватиме любов, доки люди писатимуть писанки!». Споконвіків упродовж Великого посту, від Благовіщення аж до Великої Суботи в Україні плекають прадавню традицію народження з яйця, воску та барвників великоднього дива символу Воскресіння Ісуса Христа – писанки.
[1]
Збереження народних традицій є відповідальною справою викладачів і студентів факультету української філології. Атмосферою великодніх традицій були сповнені українознавчі заходи, які відбувалися у межах роботи науково-дослідної лабораторії «Етнологія Черкаського краю» та науково-методичного центру «Дослідження народної вишивки Східного Поділля».
Зокрема, 21 квітня у рамках Всеукраїнської науково-практичної конференції «Становлення майбутнього вчителя-філолога у процесі вивчення регіонального фольклору» відбулося відкрите засідання студентського наукового фольклорного товариства імені Хрисанфа Ящуржинського, присвячене традиційному писанкарству історичної Уманщини.
[2]
[3]
Велич стародавніх українських традицій люб’язно продемонструвала писанкарка з Маньківщини Світлана Миколаївна Бас.
[4]
[5]
Учасники майстер-класу, серед яких були присутні викладачі кафедри української літератури, українознавства та методик їх навчання, студенти-першокурсники, школярі, дізналися про зміст закодованих символів, пізнали регіональні особливості писанкового розпису Уманщини та навчилися писанкувати, використовуючи традиційну орнаментику.
[6]
[7]
[8]
[9]
[10]
Студенти поділилися своїми враженнями.
Софія Харенко – студентка І курсу, 2 групи:
«Майстер-клас з писанкарства – це не лише можливість підготуватися до Великодня, а й краще пізнати символи свого народу. Орнамент моєї писанки називається «Циганська дорога», у давнину таку писанку вішали біля входу, адже вона мала вбирати в себе злу силу, яка приходила, і губити її у своїх ламаних лініях. Завдяки майстер-класу я отримала не лише знання, вміння і навички, а ще й оберіг!»
Аліна Ягуфарова – студентка І курсу, 1 групи:
«Майстер-клас із писанкарства для мене був сповнений таємничої та майже магічної атмосфери. Цьому сприяли запалені свічки, вишиті сорочки дівчат та головне дійство – розпис писанок. Майстриня приготувала для нас багато зразків візерунків, спеціальні матеріали та особливі секрети виготовлення писанки. Здійснилася моя давня мрія – навчитися писати писанку. Тож тепер я з радістю буду цим займатися, а ще – обов’язково навчу магічному дійству своїх подруг».
[11]
Дар’я Куян – студентка І курсу, 2 групи:
«Навіть не можу підібрати слова, щоб описати всі свої враження від майстер-класу, адже це було просто неймовірно. Така нудна, на перший погляд, справа, як писанкарство, стала справжнім відкриттям. Лише якась година, проведена за розписом, заспокоїла мене, дала можливість проявити свою творчість та згадати традиції нашого народу, що, напевне, є найважливішим. Тож раджу всім спробувати себе у цьому ремеслі!».
Анна Огородник – студентка І курсу, 2 групи:
«Писанкарство – це нове вміння та захоплення нашої групи. Надзвичайно цікавий та корисний майстер-клас. Тепер, коли я приїду на канікулах додому, я зможу навчити своїх рідних цього чудового заняття. Дякуємо за такий чудовий досвід!» 
[12]
[13]
[14]
По завершенню майстер-класу кожен тримав у своїх руках власне творіння – писанку-оберіг. Усі присутні переконалися, що писати писанку – це своєрідна медитація, що вимагає не тільки володіння старовинною технікою, але й духовного піднесення.
[15]
Відродження та поширення писанкового мистецтва, особливо серед молоді, є актуальним, адже українська писанка належить до найкращих взірців народного мистецтва і повинна займати гідне місце у скарбниці образотворчого фольклору народів світу. Тож пишімо, малюймо, крапаймо, привчаймо молодь до вікових традицій рідного народу!!!