[1]
(До 80-річчя Бориса Олійника)
Цієї осені по всій Україні прошуміли заходи, присвячені ювілею українського класика. Не став винятком і Уманський педуніверситет, де, серед іншого, було проведено й засідання університетського літоб’єднання імені Миколи Бажана, присвячене творчості Бориса Олійника.
На засіданні обговорювали особливості поетики Олійника.
[2]
Марина Павленко розкрила секрет студентам його мелодійності: в одній із публікацій Поет признався, що спершу в його голові утворюється ритм, а вже потім, мовляв, на той ритм лягають слова.
Не дивно, що на Олійникові вірші написано так багато пісень!
Звичайно, не могли обминути й прикрих моментів. Ні для кого не є секретом відданість Олійника комуністичним ідеалам, химерно поєднана зі сповідуванням християнських цінностей. Здавалося б, в останні роки, надто ж – під впливом кривавої російсько-української війни, – його «ідеали» мали б змінитися. Та ба!… У недавньому числі російської «Литературной газеты» наш ювіляр продовжує бідкатися, що Незалежність України – це помилка, що він «шкодує» за «братнім союзом», за «дружньою» рукою Москви і в такому дусі!..
Сумно, але переконань старого чоловіка уже ніщо не виправить.
[3]
Зате поезії, які він написав про Матір – це справді безцінний скарб, внесений ним у світову скарбницю літератури. Його «Посіяла людям літа свої…» співають і співатимуть зі сльозами зворушення на очах.
На тому й постановили, зачитавши й проаналізувавши на засіданні кілька найкращих віршів Бориса Олійника про Матір із, мабуть, найкращої поетичної книжки, написаної ним, – «Сива ластівка».