Поділитися новиною
Аня Нагорна за три роки навчання в університеті показала себе як здібна, активна студентка, лідер у навчанні, переможниця олімпіад і конкурсів з української мови (до речі, цьогоріч мала 2 місце в обласному етапі Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика). Навчилася вміло поєднувати навчання, дослідження і роботу: брала активну участь у Всеукраїнських студентських конференціях (наприклад, 15 лютого 2024 року виступала на пленарному засіданні у Глухові на VІ Усеукраїнській студентсько-викладацькій науково-практичній інтернет-конференції з міжнародною участю «Сучасні тенденції та перспективи мовно-літературної освіти в Україні»). Відкрита, весела, завжди усміхнена, сподобалася і учням Уманського ліцею №1. Процитуємо її:
«На 4 курсі навчання я вирішила, що саме час спробувати себе у ролі вчителя. Почала працювати в Уманському ліцеї № 1 учителем польської мови. В університеті викладачі завжди були раді допомогти, йшли назустріч, а колеги у ліцеї теж щиро підтримували і вірили в мій успіх. Скласти календарно-тематичні плани, навчитися правильно заповнювати шкільну документацію, цікаво і творчо взаємодіяти з учнями на уроках було непросто, але базові знання з університету, допомога колег допомагали долати труднощі. З кожним уроком відшліфовувалося вміння правильно вести його, особливо коли працювала у 5-6 класах, де запроваджено реформу НУШ. Важливо було правильно зрозуміти, як застосовувати діяльнісний підхід, велику кількість групової, творчої, проєктної роботи.
Але я це люблю: щасливі учні, прекрасні колеги, наші затишні кабінети… Іноді є важкі моменти, які, безсумнівно, бувають у людей будь-якої професії. Треба лише не дати їм зламати себе. Тож якби мене зараз запитали, чи обрала б я 4 роки тому іншу професію, моя відповідь була би «Ні!». Вже зовсім скоро починається навчальний рік 2024–2025, для мене він знову буде подвійним – як учителя і магістрантки. Підвищення кваліфікації пройдено, іспити для вступу до магістратури складено, тож я насолоджуюсь літом, а вже зовсім скоро знову працюватиму і гризтиму граніт науки😁. На магістерському рівні маю надію довести до досконалості знання та вміння щодо роботи з учнями (хоч усі ми знаємо, досконалого у цьому світі немає нічого). Знаю, що це буде наукова робота здебільшого, тому я просто довірюся викладачам, перейматиму їхні знання та досвід, а своїм ділитимуся з учнями».
Від себе додам: гарно почуватися наставником таких працьовитих студентів! Разом ми робимо хорошу справу – навчаємо молодь. І української, і польської мов та літератур. І хай там кажуть: «Хто хоче іти в школу вчителем? Ніхто!» Відповім: неправда, ті студенти, у кого є справжнє покликання, – ідуть працювати в школи, працюють із задоволенням. І не страшно довірити таким молодим вчителям свою дитину, навпаки, гордий, що цю вчительку і ти колись учив. Приємно впізнати знайоме обличчя в стінах школи, привітатися і щиро мовити: «Рада зустрічі!»
О. Дуденко
Перший рік роботи позаду… Враження наших студентів від нього. Епізод 3. Аня Нагорна
Аня Нагорна за три роки навчання в університеті показала себе як здібна, активна студентка, лідер у навчанні, переможниця олімпіад і конкурсів з української мови (до речі, цьогоріч мала 2 місце в обласному етапі Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика). Навчилася вміло поєднувати навчання, дослідження і роботу: брала активну участь у Всеукраїнських студентських конференціях (наприклад, 15 лютого 2024 року виступала на пленарному засіданні у Глухові на VІ Усеукраїнській студентсько-викладацькій науково-практичній інтернет-конференції з міжнародною участю «Сучасні тенденції та перспективи мовно-літературної освіти в Україні»). Відкрита, весела, завжди усміхнена, сподобалася і учням Уманського ліцею №1. Процитуємо її:
«На 4 курсі навчання я вирішила, що саме час спробувати себе у ролі вчителя. Почала працювати в Уманському ліцеї № 1 учителем польської мови. В університеті викладачі завжди були раді допомогти, йшли назустріч, а колеги у ліцеї теж щиро підтримували і вірили в мій успіх. Скласти календарно-тематичні плани, навчитися правильно заповнювати шкільну документацію, цікаво і творчо взаємодіяти з учнями на уроках було непросто, але базові знання з університету, допомога колег допомагали долати труднощі. З кожним уроком відшліфовувалося вміння правильно вести його, особливо коли працювала у 5-6 класах, де запроваджено реформу НУШ. Важливо було правильно зрозуміти, як застосовувати діяльнісний підхід, велику кількість групової, творчої, проєктної роботи.
Але я це люблю: щасливі учні, прекрасні колеги, наші затишні кабінети… Іноді є важкі моменти, які, безсумнівно, бувають у людей будь-якої професії. Треба лише не дати їм зламати себе. Тож якби мене зараз запитали, чи обрала б я 4 роки тому іншу професію, моя відповідь була би «Ні!». Вже зовсім скоро починається навчальний рік 2024–2025, для мене він знову буде подвійним – як учителя і магістрантки. Підвищення кваліфікації пройдено, іспити для вступу до магістратури складено, тож я насолоджуюсь літом, а вже зовсім скоро знову працюватиму і гризтиму граніт науки😁. На магістерському рівні маю надію довести до досконалості знання та вміння щодо роботи з учнями (хоч усі ми знаємо, досконалого у цьому світі немає нічого). Знаю, що це буде наукова робота здебільшого, тому я просто довірюся викладачам, перейматиму їхні знання та досвід, а своїм ділитимуся з учнями».
Від себе додам: гарно почуватися наставником таких працьовитих студентів! Разом ми робимо хорошу справу – навчаємо молодь. І української, і польської мов та літератур. І хай там кажуть: «Хто хоче іти в школу вчителем? Ніхто!» Відповім: неправда, ті студенти, у кого є справжнє покликання, – ідуть працювати в школи, працюють із задоволенням. І не страшно довірити таким молодим вчителям свою дитину, навпаки, гордий, що цю вчительку і ти колись учив. Приємно впізнати знайоме обличчя в стінах школи, привітатися і щиро мовити: «Рада зустрічі!»
О. Дуденко
Переглядів 185
