На таку напівжартівливу тему: «Всяка-всячина», або «Таке-сяке» нещодавно відбулося чергове засідання університетського літературного об’єднання імені Миколи Бажана.
Засідання пройшло дуже бурхливо, цікаво й дискусійно.
[1]
Кожен із присутніх (а це були й представники інших факультетів, як-от Богдан Гроза – студент факультету іноземної філології, й інших навчальних закладів, як-от викладачі Інституту садівництва В’ячеслав Буян та Юлія Запливана) ділився своїм новим віршем, або твором своїх друзів чи навіть родичів, як це зробили Ірина Коляда й Вікторія Опалінська. А всі інші жваво обговорювали почуте, аналізуючи вдалі й не зовсім удалі моменти, давали поради щодо вдосконалення.
Прикметно, що всі автори, як і їхні твори, – дуже різні. Романтично-ліричні – в Артема Гончарука. Бездоганно-серйозні – в Олександри Смілянець. Ніжно-сором’язливі – в Уляни Лопушанської і Марії Тинкован. З легким гумором і соціально загострені – у В’ячеслава Буяна. Патетично-бадьорі – в Юлії Запливаної. Сміливі й дещо епатажні – в Богдана Грози та Вікторії Капуловської. Драматичні й ніжні – в Наталі Кучеренко.…
Але ж у цьому розмаїтті, в цій несхожості і є головний позитив і принада поезії!
На засіданні також ішла робота з підготовки до майбутнього поетичного свята.
[2]
Домашнім завдання стала тема «Поетичний вінегрет»: усі учасники понаписували на окремих невеличких папірцях різні випадкові слова, поскидали ті всі аркушики на одну широку таріль, перемішали, а потім жменями брали собі власні персональні – також випадкові – папірці зі словами, які потім мають використати в майбутньому творі.