Звичайний четвер жовтня, який на перший погляд здавався буденним і завантаженим парами, для студентів 24 групи факультету української філології виявився сповненим приємних несподіванок і вражень. Адже семінарське заняття з історичної граматики української мови завершилося читанням поезій Василя Вікторовича Денисюка.
[1]Цей несподіваний захід, організований куратором групи Тетяною Іванівною Жилою з нагоди святкування Дня української мови, справив незабутнє враження. А поетичний талант Василя Вікторовича став для студентів справжнім відкриттям, бо раніше ми були знайомі з ним як із мовознавцем, істориком мови, викладачем. Він як справжній філолог, що майстерно володіє мовою, словом, змалював у своїх віршах картину найніжнішого почуття – кохання. Вдало підібрані епітети, метафори переконують, що воно справді існує. Також завдяки поезіям Василя Вікторовича ми впевнилися в тому, що наша мова не тільки глибока історично, а й ніжна та поетична. 
[2]
Тому ми дуже дякуємо Василю Вікторовичу за щирість у своїх поезіях, а Тетяні Іванівні за відкриття для нас його поетичної душі! Захід запам’ятається та надихне і нас на поетичну творчість.
Студентки 24 групи Анастасія Кашоїд та Катерина Вергізова