Нещодавно загальноосвітня школа №14 міста Умані знову приймала у своїх стінах доцента кафедри української літератури, українознавства та методики їх навчання, члена Національної спілки письменників України Марину Павленко. Вчителі та бібліотекарі запросили Марину Степанівну на зустріч зі школярами: деякі з них вивчали її «Русалоньку із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських» торік (нагадаємо, що твір вивчається за офіційною навчальною програмою в 7 класі), деякі вивчають її цього року, інші ж – вивчатимуть у майбутньому.
[1]
Так і порозумілися. Говорили про підручники (Марина Павленко зі здивуванням відзначила, що в нових підручниках з української мови за 8 клас у вправах дуже багато цитат з її «Русалоньки…»), про художні книжки, про читання, про підліткові та юнацькі пристрасті.
[2]
Багато уваги Марина Степанівна приділила живому звучанню художнього слова: на її думку, воно є дуже важливим. Сказала, що і своїм студентам на факультеті української філології УДПУ намагається при кожній нагоді читати вголос тексти наших класиків.
Звучали також цитати зі Степана Павленка (Марина Степанівна – координатор Науково-методичного Центру літературного краєзнавства імені С. Павленка, який функціонує при факультеті української філології), тим паче, що на минулих зустрічах у цій же школі викладач української мови та літератури Лариса Василівна також не раз цитувала уривки з його книги «Вічність така коротка».
[3]
Марина Павленко – чи не вперше в Умані – представила присутнім і свою нову книжку про дівчинку-підлітка – «Моя класна дівчинка».
[4]
Завершилося дійство традиційними запитаннями від аудиторії, фотографуванням та роздаванням автографів.