Незважаючи на воєнний стан, наші філологи продовжують працювати зі школярами влітку, здобуваючи практичний досвід.
Днями повернулася з дитячого табору “Таємниці цивілізіції – Іллара”, в якому була вожатою, студентка 33 групи факультету філології та журналістики Марина Зарудняк.
[1]
Табір розміщений на Закарпатті (місто Іршава), де ситуація відносно стабільна. Місцевих дітей батьки привозили туди для того, щоб дати можливість хоч ненадовго забути про жахіття війни.
[2]
«Мені дуже сподобалося. Знову хотіла б туди поїхати, – ділиться враженнями Марина, – звичайно, були свої труднощі, як мінімум, не легко було призвичаїтися до місцевої говірки, але цікаво. Я вдячна Ганні Григорівні Березовській, яка викладала у нас діалектологію: якби не вона, було б значно складніше знаходити спільну мову з дітьми.
[3]
У таборі було багато переселенців, лише в моєму загоні – 8 дітей родом із Харкова. Емоційно важко слухати дитячі розповіді про те, як у домівки прилетіли ракети, як місяцями не можна було вийти з квартир. Стримувала сльози, коли бачила, як хвилюються діти за мам, які залишилися вдома, в небезпеці, під обстрілами.
[4]
Хоча в роботі і були свої складнощі, позитивних моментів було значно більше. У моєму загоні було 34 дитини (14–16 років), з ними було цікаво просто спілкуватися, цікаво готувати номери для вечірнього шоу, цікаво проводити ігри та тренінги. Варто сказати, що жодна гра за період зміни двічі не повторилася, а грали ми щодня.
[5]
Щаслива, що мала можливість здобути такий досвід. Спочатку було страшно, адже діти досить дорослі, та мені вдалося зробити з них команду, і навіть зараз, після завершення табірної зміни, ми всі продовжуємо спілкуватися.
[6]
Якщо говорити про здобутий досвід: я стала вільніше спілкуватися з аудиторією, перестала боятися мікрофона, знайшла нових друзів, уперше побувала на Закарпатті, побачила гори.
[7]
Хочу сказати своїм товаришам: “Якщо маєте можливість потрапити в табір, навіть не думайте – відразу їдьте. Спочатку це страшно, але коли опиняєшся в тій атмосфері, покидати її вже не хочеться”».
[8]