Науковці Східноподільського лінгвокраєзнавчого центру провели презентацію Словника села Городецького в «епіцентрі» говірки.
[1]
Словник – це збереження мови у вічності, а надто словник говірки. Він виходить за межі суто мовознавчої праці, його укладають відповідно до усталених у лексикографічній практиці вимог, але його сторінки містять правдиві скарби нашої рідної мови, що існує в часі й просторі, але жива тільки в устах її носіїв.
«Мова потребує праці, розуму і серця. І вона тоді віддячить тобі енергетикою і позитивом», – такими словами, які належать світочу української діалектології Павлові Гриценку, можна узагальнити напрацювання, представлені в книзі «Матеріали до «Словника східноподільських говірок». Село Городецьке».
[2]
Оцінка словника жителями села є дуже важливою, бо саме вони, творці і носії говірки, є найбільш кваліфікованими рецензентами такої праці.
[3]
Автори Оксана Зелінська і Тетяна Тищенко зустрілися з педагогічним колективом Городецької гімназії.
Читачі дуже трепетно і схвильовано сприйняли це видання, були вражені й ілюстраціями – фотокартками односельців, серед яких упізнали своїх рідних: і тих, які вже відійшли в засвіти, і тих, хто живе поряд. Дуже приємно, що серед учителів – випускники факультету української філології: Леся Володимирівна Ткаченко, Тетяна Валеріївна Артеменко, а також заступник директора щколи Наталя Григорівна Булеховець і водночас мати нашої випускниці Яни Євдєєвої, яка теж працює вчителем української мови.
[4]
Жителі села ревно зберігають мову, культурні надбання і традиції, а школа стала осередком вивчення цих традицій: учителі разом з учнями укладають та архівують матеріали про історію села, які є безцінним джерелом і для мовознавчих досліджень.
Висловлюємо щиру вдячність директорові школи Людмилі Василівні Курган за організацію зустрічі. Бажаємо всім добра, успіхів і процвітання.
[5]