Нещодавно в стінах нашого корпусу на Садовій, 28 виступав на поетичному святі представник Національного університету садівництва, кандидат сільськогосподарських наук Ігор Діденко. А ось уже доцент кафедри української літератури, українознавства та методик їх викладання Марина Степанівна Павленко виступає на Інститутській, 1 – перед студентами та викладачами універститету садівництва.
[1]Запрошено Марину Павленко з нагоди Дня мови й писемності. Про мову ж і говорили. Марина Степанівна сказала, що мова є не лише “солов’їною” та “калиновою”, але й – “картопляною” чи автобусною” тощо, бо вона – на всі випадки життя, а не святкові туфлі, які з полегшенням скидаємо, повернувшись додому. Наша мова – різна, і в цьому її багатство й переваги. Нею можна освідчитися в коханні, але нею можна й “поставити на місце” кривдника. Нею можна переконати роботодавця дати омріяну посаду і нею ж – жартувати з друзями на вечірці. Навіть вульгаризми (згадаймо “Кайдашеву сім’ю”) і сленг – її неодмінні складоники, без яких неможливе повноцінне функціонування й розвиток. І, звичайно ж, українською треба говорити, говорити всюди: це головне і чи не найважливіше, що ми можемо зробити для нашої мови.
[2]Зустріч пройшла динамічно і жваво, без зайвого пафосу, але, хочеться вірити, – з користю.