Наш народ буде доти процвітати,
допоки українські жінки писатимуть писанки.
(Народна мудрість)
У стінах науково-дослідної лабораторії «Етнологія Черкаського краю» (керівник – кандидат педагогічних наук, професор Сивачук Наталія Петрівна) відбулося чергове відкрите засідання студентського фольклорного наукового товариства імені Хрисанфа Ящуржинського, присвячене традиційному писанкарству історичної Уманщини.
[1]
Студенти-українознавці мали гарну нагоду зустрітися з майстринями-писанкарями Світланою Бас та Галиною Поліщук із смт Маньківка.
[2]
Світлана Бас представила виставку із 150 писанок, які вона розписала впродовж п’яти років. Майстриня декламувала власні вірші, зазначивши, що подихом до їх написання є саме писанкарство. Навіть у кулінарії мисткиня втілила своє захоплення – Великодній торт, який презентувала учасникам майстер-класу.
[3]
У ході зустрічі викладачі та студенти дізналися від Світлани Бас про зміст закодованих символів, пізнали регіональні особливості писанкового розпису та вчилися розписувати писанки, використовуючи традиційні орнаменти історичної Уманщини.
[4]
За словами майстрині, раніше для писанок відбирали переважно яйця «первісток» (курей, які щойно почали нестися). Писали їх в окремій кімнаті, біля відкритого вогню. Передувала роботі щира молитва: писанкарка мала бути чистою і душею, і тілом. Воду для розведення фарб брали з криниці до схід сонця. Звідси і сильний енергетичний заряд писанки. У давнину писанки писали цілу весну, тепер − лише три дні перед Пасхою.
[5]
Під час творчої співпраці Світлана Бас поділилася секретами своєї майстерності. Кожен із присутніх розписав свою першу писанку, можливо, не таку витончену, як у майстрині, але по-своєму унікальну. Така робота принесла масу задоволення всім присутнім.
[6]
З особливим захоплення викладачі та студенти роздивлялися роботи Галини Поліщук. Майстриня вирізує з яєчної шкаралупи неперевершені ажурні шедеври – це техніка різьблення, у процесі якої шкаралупа просвічується, показує цікаві образи. Жінка розповіла, що різьба по яєчній шкаралупі – явище сучасне і потребує спеціального технічного оснащення. Для роботи Галина Поліщук використовує курячі, страусині, качині, гусячі і перепелині яйця.
[7]
Зустріч із майстринями закарбувала в студентів-українознавців знання, уміння та навички з образотворчого фольклору Великодньої обрядовості Уманщини, стала весняним пробудженням у молоді генетично закодованих творчих здібностей до народного мистецтва.
Більше фото тут [8]