[1]
Село Легедзине на Черкащині, прадавня земля трипільців, має гарну традицію відзначення свята Купала в період літнього сонцестояння (з 21 на 22 червня). Цього року Купальське дійство відбувалося в найближчі до цієї дати вихідні – з 19 на 20 червня.
Організаторами всіх заходів на цьому святі стали Державний історико-культурний заповідник «Трипільська культура», Національний центр народної культури «Музей Івана Гончара», Громадська ініціатива «Толока Легедзине».
[2]
[3]
Доценти кафедри української літератури, українознавства та методик їх навчання Тетяна Лопушан, Валентина Гончарук і Марина Павленко (вона ж і учасниця) побували на цьому народному святі, по-справжньому багатобарвному і різноплановому, яке відриває всіх його учасників від буденності та переносить їх у міфічний час. Там головним вважається спілкування людини з навколишньою природою, занурення через спів, танці, обряди, плетіння вінків, наряджання Купайлиці, пошуки квітки папороті, купальський вогонь у давню традиційну культуру. За словами Владислава Чабанюка, учасники свята відтворювали обряд із Купайлицею, описаний Агатангелом Кримським на Звенигородщині у 1926 році.
[4]
[5]
Не випадково організаторами було вибрано тему цьогорічного свята: «Кохання в традиційній народній культурі», оскільки Купало є покровителем шлюбу, кохання, продовження роду, а це літнє свято знаменує початок шлюбного сезону (осінь – пора весіль).
У виконанні купальських пісень немов змагалися фольклорні гурти з сіл Осітна та Легедзине Черкаської області, а також із Києва.
[6]
Лейтмотивом купальських пісень є вибір майбутньої подружньої пари, вони мають яскраве любовне забарвлення (на фото – з фольклорним колективом «Калинонька»).
[7]Тетяна Лопушан і Валентина Гончарук відчули себе «своїми» на виставці традиційного народного мистецтва, у майстернях традиційних ремесел, які розгорнулися на території історико-культурного заповідника «Трипільська культура» (на фото – виставка народного розпису Валентини Бачинської).
[8]
[9]
[10]
[11]
[12]
Крім того, вони оглянули виставку «А ми, серце, кохаймося» (Музей Івана Гончара) й поринули з головою в багатий світ народних символів картин Володимира Рака (на фото – третій справа, а третій зліва – Петро Гончар – директор Музею Івана Гончара).
[13]
Із зацікавленням, на одному подиху сприйняли презентацію роману про кохання своєї колеги, доцента кафедри української літератури, українознавства та методик їх навчання, члена Національної спілки письменників України Марини Павленко.
[14]
[15]
Приємно й від того, що тріо «Гонта» з Умані, учасниками якого є викладачі УДПУ імені Павла Тичини, під свій музичний супровід виконувало разом з іншими народними колективами автентичні пісні.
[16]
Переконані, що у прилученні до спільного святкування, до співання пісень, до відчуття душею народного мистецтва криється істинний філософський зміст свята Купала, який має безліч проявів.
[17]
Висловлюємо велику вдячність організаторам свята Владиславові Чабанюку, Петрові Гончару, які подбали про справжнє, наповнене дивом святкування, а також про максимальну наближеність Купальського обряду до традиційного, майстрам народного мистецтва, всім учасникам цього свята, які передали гостям часточку своєї душі.