Завершення поетичного сезону (тобто семестру) на факультеті української філології цьогоріч відбулось феєрично: у формі зустрічі з поетом, драматургом, перекладачем, радіо- й телеведучим Олексієм Юріним.
[1]
Олексій приїхав до нас із Черкас, де, до того ж, викладає англійську в одній зі шкіл, – тож є нашим колегою не лише в літературі, але й у вчителюванні.
Як справжній учитель і як досвідчений артист він зумів побудувати свій виступ так, що час пролетів дуже швидко, а глядачі були в захопленні. Розповіді про себе він чергував з відповідями на запитання (на столі красувалася ціла гора записок від наших студентів) і – декламуванням власних поезій.
А потім Олексій додав ще й драматургії – і на умовній сцені з’явились наші студенти, які виконували задані їм ролі, інсценізуючи деякі вірші. Глядачі в залі імітували то шум моря, то нявчання турецьких котів: усе для підсилення ефекту. (Один із найцікавіших фрагментів можна побачити тут на відео).
[2]
Не залишилась без уваги й прихоплена першокурсником Іваном Зиміним гітара: на ній Іван мусив зіграти для одного з віршів «дверний дзвінок», і, треба визнати, вийшло це в нього просто чудово.
[3]
Як зазначила в подячному слові організаторка заходу й керівниця університетського літоб’єднання імені Миколи Бажана Марина Степанівна Павленко, Олексієві поезії часто будуються на легкій дотепній грі слів і при цьому мають глибину й підтексти.
[4]
А ще Марина Степанівна сказала, що ця осінь була на диво «врожайною»: студенти мали приємність побувати на зустрічах більше, як з двадцятьма письменниками (!). Кожен із гостей був особливим і унікальним.
Після цього, здавалось би, вже важко чимось вразити нашу «пересичену» публіку. Але Олексій Юрін – зумів. Кількість розданих після зустрічі автографів і зроблених з фанатками селфі тільки підтверджують це.