[1]
Нещодавно в стінах факультету української філології відбувся науково-методичний семінар на тему «Шістдесятники: вчора і сьогодні» (члени оргкомітету — деканат і викладачі кафедри української літератури та українознавства, відповідальна – доцент Марина Степанівна Павленко).
[2]
У рамках семінару розглядались як окремі постаті «шістдесятників» і їхня роль у літературі та суспільстві, так і творчість «шістдесятників» для дітей і вивчення їхньої творчості у школі.
[3]
Відкрила семінар доцент згаданої вище кафедри Тетяна Володимирівна Лопушан, зробивши імпровізований екскурс у соцреалізм і «перекинувши» з нього «місточок» до «шістдесятництва» як явища.
[4]
Попри те, що до програми входили дослідження викладачів та вчителів з цієї теми, головний акцент цього разу було зроблено саме на виступах 5-курсників: адже саме їм уже через кілька місяців належить іти в самостійне життя, випробовувати себе в науковій та практичній діяльності.
[5]
Треба сказати, наші науковці-початківці впоралися блискуче. Студентка Юлія Совик прекрасно розповіла про кольористику в поезії Ліни Костенко. Катя Тишко поділилася власними спостереженнями над особливостями індивідуального стилю цієї ж поетеси. Наталя Корженецька задіяла знання з теорії літератури й зробила деконструкцію роману прозаїка Бориса Харчука. Оля Пастушенко розглянула болючу тему Чорнобиля у творчості «шістдесятників». Таня Шмалюх з любов’ю розповіла про різножанровість Дмитра Павличка, а Сніжана Шутко з не меншою любов’ю – про інтимну лірику Миколи Вінграновського…
[6]
Викладач Наталія Іванівна Зарудняк мовби підкріпила вище сказане прекрасною декламацією поетичного слова Ліни Костенко, доцент Леонід Володимирович Козинський міцно пов’язав «шістдесятництво» з Павлом Загребельним.
[7]
Було цікаво й урочисто. Хочеться вірити, що кожен із присутніх виніс для себе щось важливе і що для кожного по-своєму поети-«шістдесятники» відкрились не лише тими, якими були «вчора» і є «сьогодні», але й продовжуватимуть відкриватися ЗАВТРА.