Поділитися новиною

На днях у Меморіальному музеї-квартирі Надії Суровцової відбулася настільна гра «Шлях Надії» (навіть назва символічна). Розробники інтерактивної гри за основу взяли «Спогади» письменниці.

Проводив зустріч відомий на Уманщині, та й в усій Україні, Дмитро БЕЗВЕРХНІЙ. Захід відбувся в межах Днів європейської спадщини в Умані. Надія Віталіїївна – українська громадська діячка, журналістка, авторка мемуарів, редакторка іншомовних видань Міністерства закордонних справ УНР, перекладачка, за фахом історикиня – стала символом Умані, України і всієї своєї епохи, а ще – символом незламності.

За життя письменниці її квартира була постійним місцем зустрічей непересічних людей. Знаково, що і нині гра зібрала гостей саме в її домівці. ««Шлях Надії» – це не просто гра. Це занурення в неймовірно багате та життєствердне життя Надії Суровцової. Попри всі жахи епохи, її шлях – це історія про силу духу, трансформації та вихід зі зневіри. Це те, що так відгукується в нинішніх реаліях», але, крім того, це ще і можливість збиження людей, які в неї грають, і можливість заглянути в себе. Кожен блок (певний період життя Н. В. Суровцової) закінчувався обов’язковими для всіх завданнями. Після першого етапу, наприклад, це було запитання про найщасливіші наші спогади дитинства. І якщо я себе пам’ятаю з татом в абсолютно синьому лісі (від пролісків), звуки, запахи; чи з дідусем, який розповідав усілякі бувальщини під час грози (запах грози, жасмину, небо, яке розколюється), то Людмила Гекалюк пам’ятає, як її тато їй аплодував, як вона виступала на кучі щебеню (якесь будівництво було біля дому)…