[1]
Такої страшної трагедії, яку пережив український народ у 30-х рр. ХХ ст., не зазнав, мабуть, жоден народ в історії людства. Пам’яті тих, хто загинув від Голодомору 1932–1933 рр., присвячено виховний захід, організований і проведений 26 листопада кураторами Зарудняк Н. І. і Комаровою З. І. для студентів-першокурсників факультету української філології.
[2]
Учасники поминального заходу, за народною традицією, запалили свічку пам’яті та вшанували жертв Голодомору хвилиною мовчання.
[3]
Гість заходу, кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України Скус Ольга Володимирівна, розповіла присутнім про те, що цьогорічний день пам’яті, який припадає на 28 листопада, особливий тим, що в Україні вшановують «Людей правди» – тих, хто не боявся говорити та писати про Голодомор, ризикуючи при цьому своїм життям. Серед них – Нестор Білоус, Олександра Радченко, Микола Бокань, Дмитро Заволока та ін.
[4]
[5]
Ольга Володимирівна згадала у своєму виступі і про Йогана Людвіга Мовінкеля, який у 1933 р. займав посаду Голови Ради Ліги Націй. З його ініціативи 29 вересня 1933 року відбулося засідання цієї організації за участі 14 держав. Проте заклик Мовінкеля допомогти українцям не був підтриманий країнами-учасницями засідання.
[6]
Про байдужість міжнародної спільноти до проблем українського народу констатував і американець Вільям Генрі Чемберлин, який у своїй книзі «Залізна доба Росії» писав: «Не було в історії людства катастрофи таких величезних розмірів, яка привернула б таку малу увагу міжнародного світу».
[7]
Скус О. В. поділилася зі студентами думкою багатьох науковців-істориків, переконаних у тому, що Голодомор 1932–1933 рр. є страшним безкарним злочином проти української нації та її свідомості, скоєним комунізмом, і запросила учасників заходу до перегляду документального фільму «Окупація голодом».
[8]
Під час перегляду фільму студенти та викладачі ледь стримували сльози та хвилювання від побаченого і почутого. Кожен новий кадр та інформація до нього просто шокувала, вбивала неприхованою правдою та несправедливістю комуністів до українського селянства, яке завжди шанобливо ставилося до хліба і до своєї праці.
[9]
Після перегляду фільму викладач кафедри української літератури, українознавства та методик їх навчання Н. І. Зарудняк розповіла першокурсникам про українських письменників, які у своїх творах торкалися теми Голодомору, згадавши і Павла Тичину, ім’я якого носить наш навчальний заклад, і земляка Тодося Осьмачку. А далі звучала поезія сучасних авторів про страшні часи Голодомору в Україні.
[10]
Звернувшись до учасників заходу, З. І. Комарова висловила думку, що обов’язок кожного свідомого українця полягає в тому, щоб зберегти пам’ять про Голодомор 1932–1933 рр., а також усвідомити, що неперехідною цінністю для кожного громадянина нашої країни є власна держава. Лише незалежність України і наша довговічна пам’ять є гарантією того, що страхіття Голодомору ніколи не повториться.
[11]
Студенти та куратори першого курсу висловлюють щиру подяку заступникові декана з виховної роботи, кандидату педагогічних наук, доцентові кафедри української літератури, українознавства та методик їх навчання Мамчур Наталії Сергіївні за надану допомогу в організації виховного заходу й оформленні аудиторії.