Творча спадщина Василя Скуратівського в сучасному
освітньому просторі
27 листопада 2014 року викладачі кафедри української літератури, українознавства та методик їх навчання, аспіранти, співробітники науково-дослідної лабораторії «Етнологія Черкаського краю», магістри та студенти з ініціативи завідувача кафедри, керівника лабораторії, професора Сивачук Наталії Петрівни провели Регіональний науково-методичний семінар «Василь Скуратівський – титан праці на ниві національно-культурного відродження (до 75-річчя відомого народознавця й письменника)».
[1]
Семінар засвідчив актуальність піднятої Василем Скуратівським ще у 80-90-х роках ХХ ст. проблеми впровадження в шкільні програми народознавства як окремої навчальної дисципліни. Перша праця В. Скуратівського «Берегиня» у той час стала справжнім підручником з народознавства, настільною книгою вчителів-народознавців.
Народознавець і письменник залишив нам у спадок свою 21 книгу, серед яких найбільш відомими є «Русалії», «Вінець», «Дідух», «Місяцелік», «Обереги пам’яті», «Погостини», «Посвіт», «Покуть», «Святвечір», «Український рік». Він упродовж багатьох років був головним редактором і видавцем Всеукраїнського народознавчого часопису «Берегиня».
Координатор семінару В. А. Гончарук поділилася з присутніми своїми думками щодо внеску В. Скуратівського у справу національно-культурного відродження. Також вона відзначила, що В. Скуратівський побував кілька разів у лабораторії «Етнологія Черкаського краю» (керівник – канд. пед. наук, проф. Сивачук Н. П.), спілкувався з викладачами та студентами, обмінювався з ними думками щодо вивчення і дослідження різноманітних складових традиційної духовної і матеріальної культури. Видатний народознавець щиро радів із того, що в нашому закладі завдяки старанням викладачів, аспірантів, студентів-народознавців на високому рівні проводиться народознавча робота.
[2]
Робота семінару здійснювалася за такими тематичними напрямами: 1. Основні віхи життя народознавця й письменника Василя Тимофійовича Скуратівського. 2. Етнографічні та фольклористичні студії Василя Скуратівського. 3. Використання народознавчої спадщини Василя Скуратівського в сучасній загальноосвітній школі.
Керівник лабораторії Н. П. Сивачук у своєму виступі підкреслила неоціненне значення першої книги В. Скуратівського «Берегиня» у національному відродженні в Україні, у впровадженні українського народознавства в навчально-виховний процес і визначила завдання сучасній молоді – гідно продовжувати справу В. Скуратівського.
[3]
Змістовними і цікавими були виступи магістрів і студентів-філологів та українознавців.
Наталія Живко, магістр 51-м групи, розкрила маловідомі факти з біографії В. Скуратівського;
[4]
Аліна Борейко, магістр 62-м групи, повідомила присутніх про започаткування В. Скуратівським у 1989 р. фольклорно-етнографічної експедиції «Чумацькими шляхами», яка просто вразила всіх кількістю і якістю зібраного матеріалу з різних галузей традиційної народної культури;
[5]
Раїса Столяр, студентка 51 групи, розкрила досягнення відомого народознавця у дослідженні традиційної календарної обрядовості,
[6]
а Ірина Кучерява, магістр 62-м групи, проаналізувала матеріали досліджень В. Скуратівського з теми «Родинна обрядовість українців»;
[7]
Валентина Семеренко, магістр 62-м групи, розповіла про дослідження видатним народознавцем В. Скуратівським української міфології.
[8]
Методичні рекомендації щодо використання матеріалів досліджень В. Скуратівського в сучасній загальноосвітній школі розробила й представила їх учасникам семінару магістр 62-м групи Алла Снісаревська.
[9]
У підсумках семінару прозвучало: «В. Скуратівський усе своє життя служив справі національно-культурного відродження, що проявляється у його творчості, активній громадянській позиції. Він глибоко переживав занепад духовності в українському суспільстві й зробив все можливе для відродження українського національного духу!».
Сучасним молодим людям, майбутнім викладачам і вчителям належить гідно продовжувати благородну справу В. Скуратівського: активно впроваджувати народознавство у навчально-виховний процес, використовувати матеріали досліджень відомого народознавця і письменника під час викладання гуманітарних дисциплін, проводити пошуково-експедиційну роботу з урахуванням його методичних настанов.
[10]