Поговоримо про сакральне? Про незвідане і загадкове, забуте й постійно згадуване, про неймовірне й буденне, старе й нове, магічне й давно звичне? Поговоримо про українську вишивану долю! Певно, нема серед нас тих, що хоч раз не приклали до грудей прадавнього бабусиного рушника, не одягли лляної вишиванки та не торкнули рукою хоч однесенького символу, надійно вшитого у візерунок!
[1]
Змалечку кожному знані ті Павличкові найрідніші рядки про рушник, яким мати встилає дитині шлях у майбутнє щасливе життя, де материна ласка втілена у кожному стібочку, а пісня осяяла увесь орнамент, зробивши його незнищенним. А якого сакрального сенсу для українця набуває одягнена навесні вишивана сорочка, випрасувана, барвиста, рідна… Вона, як і сама весна, символізує минуле, теперішнє й майбутнє національне відродження, що, мов струмок, щодня, щогодини доповнюється життєдайною, свіжою, «молодою» водою жаги до життя!
[2]
А де ж братися тому молодому, активному, спраглому? Звісно ж, що без учнівської та студентської молоді не мине ніщо життєствердне та народне! Без талановитих, залюблених в усе українське педагогів і майстрів, без їхньої невтомної народознавчої праці, теоретичних трактатів, художніх творів та фольклорних чи діалектологічних пошуків, невже не всохне те одвічне Вкраїнське джерело?
[3]
Понад двадцять років на факультеті української філології Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини натхненна популяризація національної ідеї об’єднує однодумців, патріотів науково-дослідної лабораторії «Проблеми підготовки студентів-філологів до українознавчої роботи в школі». Під керівництвом кандидата педагогічних наук, професора, завідувача кафедри української літератури, українознавства та методик їх навчання Наталії Петрівни Сивачук успішно здійснюється розвиток фундаментальних і прикладних досліджень проблем підготовки майбутнього вчителя-філолога на засадах словесної спадщини регіону у загальноукраїнському контексті.
[4]
[5]
[6]
Збереження, дослідження і пропаганда регіональної усної народної словесної творчості реалізовується через організацію і проведення студентських фольклорно-етнографічних практик. Весь зібраний матеріал належним чином оформляється, класифікується і зберігається у науковому архіві при лабораторії. Досліджується студентами, аспірантами, викладачами кафедри, які проводять локальне та регіональне дослідження фольклорної традиції історичної Уманщини.
[7]
[8]
Безцінним надбанням багаторічних експедицій є старовинна вишивка – сорочки, рушники, серветки, килими тощо. Більшість із них вишиті понад 100 років тому. Вивчення, відтворення, збереження та популяризація образотворчого фольклорного матеріалу спонукали до створення при лабораторії «Проблеми підготовки студентів-філологів до українознавчої роботи в школі» науково-методичного центру дослідження вишивки історичної Уманщини.
[9]
[10]
Мета діяльності центру – становлення культуромовної творчої особистості майбутнього вчителя-філолога у процесі осмислення символічної мови полотняного літопису українців історичної Уманщини (Східного Поділля і Південної Київщини) під час навчально-пізнавальної, науково-дослідної діяльності, навчально-пошукових (фольклорної, етнографічної) практик.
Традиційними для роботи Центру є проведення майстер-класів та регіональних семінарів для науковців, учителів, студентів; налагодження співпраці з краєзнавчими музеями; організації зустрічей із культурними діячами, майстрами народної творчості; виставкова діяльність; популяризація народної вишивки серед молоді.
[11]
[12]
[13]