Моя педагогічна робота розпочалася у рідному Голованівському ліцеї імені Т. Г. Шевченка, де ще 4 роки тому я була старанною ученицею, а тепер є вчителькою – Яною Романівною.
Незабаром мине перший рік мого перебування в команді мудрих і щирих учителів-наставників, які стали моєю освітянською родиною. Ми потоваришували із неймовірно кмітливим, допитливим і відкритим учнівським колективом. Робота з дітьми мене неабияк надихає, зігріває душу теплом юних сердець, спонукає до розвитку та самовдосконалення, адже їхня віддача є найкращою заслугою та похвалою.
[1]
Дійсно, педагогічна практика – це важливий ланцюжок у становленні кожного вчителя, вона поглиблює та закріплює теорію засвоєних знань, здобутих в університеті.
Мої незабутні перші уроки у п’ятих класах пройшли хвилююче… Можливо, не все відразу вдалося, хоча, пам’ятаю, ми взаємно старанно працювали, багато сміялися та відкривали для себе нові непізнавані горизонти. Щоразу для себе я відзначала харизматичність та дорослість сучасних дітей, їхню обізнаність і практичність у сучасному світі.
[2]
[3]
Безумовно, глибока вдячність моїм вчителям-практикам – Оксані Миколаївні Оцабрик та Тетяні Сергіївні Коваль, які ділилися багатьма педагогічними секретами, допомагали у вирішенні організаційних питань шкільного життя. Тому нинішній період вчительської роботи сповнений позитивними враженнями та незвіданими емоціями! І навіть банальна перевірка зошитів не є для мене нудною, таким чином я все більше пізнаю дітей із їхніми неповторними поглядами на світ довкола себе, виявляю їхні можливості, ресурс, старанність.
Упевнена, що зможу дати учням корисний у житті урок, стати зразком для наслідування. Адже за нами – майбутнє України!
Яна Пастушенко, студентка 41 групи