Світлій пам՚яті академіка Володимира Григоровича Кузя

Згадуємо сьогодні непересічну особистість, доктора педагогічних наук, професора, заслуженого діяча науки і техніки України, дійсного члена Національної академії педагогічних наук України, члена багатьох міжнародних та наукових організацій, спеціалізованих учених рад із захисту кандидатських та докторських дисертацій, ученого, педагога з міжнародним ім’ям – Володимира Григоровича Кузя  (28 липня 1938 – 10 жовтня 2018).

Із червня 1989 р. по травень 2005 р. Володимир Григорович перебував на посаді ректора Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини та продемонстрував надзвичайні педагогічні та організаторські здібності. У період керівництва Володимира Кузя відкрито нові спеціальності, факультети, магістратуру, аспірантуру, докторантуру, введено нові навчальні корпуси, зміцнено матеріально-технічну базу. Завдяки вмілому керуванню Володимира Григоровича тодішній інститут вдало пройшов акредитацію за IV рівнем і здобув університетський статус, еволюціонував до кращих закладів вищої освіти в Україні.

За його ініціативи створено наукові лабораторії. «Василь Сухомлинський і школа ХХІ століття» у 1996 році очолив сам учений-педагог. Це була перша надсучасна наукова лабораторія, що зберігає свою актуальність і нині. Вона поєднує наукові дослідження з навчанням. Науково-дослідну лабораторію відвідало багато відомих учених, соратників, дослідників, політиків, культурних та громадських діячів.

У творчій спадщині науковця – понад 250 наукових праць, серед яких монографії, посібники, методичні рекомендації для вчителів та студентів, статті в наукових збірниках та журналах, доповіді на міжнародних симпозіумах. Наукові зацікавлення Володимира Кузя були розлогими (теорія та історія педагогіки, методологічні проблеми педагогічної та професійної освіти, функціонування навчально-виховних комплексів «Дошкільний навчальний заклад – школа», гуманізація та гуманітаризація, зарубіжна та професійна освіта).

 

Володимир Григорович зі своїми студентами, аспірантами мав теплі батьківські взаємини, що виявлялися у вимогливості і турботі, строгості і глибокій повазі до особистості. Він орієнтував учнів не лише на розробку алгоритму дослідження, а й учив ураховувати актуальні проблеми суспільного розвитку, безупинно самовдосконалюватися та бути прикладом для інших.

Ми пам՚ятаємо Володимира Григоровича як людину надзвичайно обдаровану, сильну, з надзвичайними артистичними та ораторськими здібностями, як мудрого керівника, організатора й палкого патріота України!

Пам՚ятаємо! Уклоняємося пам՚яті Педагога!

З повагою – факультет філології та журналістики