Дякую, ваше повідомлення відправлено!

Виникла помилка. Спробуйте ще раз!

Зв`язок з адміністратором


    Скринька довіри


      Факультет філології та журналістики

      Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини

      Друк Друк
      Поділитися новиною
      Те, що творчість Тараса Шевченка вивчається на другому курсі, не заважає старшокурсникам звертатися до творчості Кобзаря і при вивченні сучасної української літератури.

      Так, зокрема, нещодавно, підсумовуючи вивчення «шістдесятників», студенти 5 курсу, на чолі з викладачем М.С. Павленко, простежили й проаналізували так звану «шевченківську» лінію у творчості цих поетів.

      І виявили, що, «шістдесятники» у своєму поетичному слові не тільки висловили повагу до генія, а й показали його вагу в історії нашого народу.ФУФ УДПУ

      Наприклад, дуже повномасштабно й усебічно підійшла до образу Тараса Шевченка Ліна Костенко, де, серед іншого, крилатими стали рядки:

      Ще не було епохи для поетів,

      Але були поети для епох.

      Визначним продовжувачем Шевченкових традицій — як у поезії, так і в житті — став, безумовно, Василь Стус, який, до речі, і прожив такий самий вік, як Шевченко: 47 років. Справді, у творчості Василя Стуса, як і в його листах, зустрічаємо дуже багато прихованих, без лапок цитацій Шевченка.

      Василя Симоненка з Шевченком єднає справжня й глибока народність. «Симоненко прямує Шевченковою стежкою і у проблематиці, і в символіці, і в системі оцінок, а часто і в мовостилі, — стверджує Василь Пахаренко. — Але, на відміну від багатьох, уникає епігонства».

      Глибокі думки про роль Шевченка в збереженні й відродженні української нації висловив і Дмитро Павличко у своїй поезії «Співці нові з твоїм натхненням».

      Своєрідно “освідчується” Шевченкові й загадковий та метафоричний поет-“шістдесятник” Ігор Калинець у вірші “Остання пісенька”:

      — Веселко, Веселко,

      чи маєш свого Шевченка?

      — А мій Шевченко

      сім небесних книг пише

      незгасним пером.

      Вигідно і яскраво вирізняється на загальному тлі поезій про Шевченка творчість Івана Драча. Михайлина Коцюбинська цілком справедливо стверджує, що у поезії «шістдесятників» «по-шевченківському смілива й органічна трансформація народно-пісенної стихії знаходить своє чи не найвиразніше якісне продовження» саме в його поезії.

      Таким чином, п’ятикурсники зайвий раз довели і пересвідчились у тому самі, що Шевченко – актуальний і вічний завжди.

      P.S. В оформленні використано малюнок Марини Павленко – її ілюстрацію до Шевченкового «Садка вишневого коло хати».

      " data-title="Тарас Шевченко в сучасній українській літературі">

      Тарас Шевченко в сучасній українській літературі

      Те, що творчість Тараса Шевченка вивчається на другому курсі, не заважає старшокурсникам звертатися до творчості Кобзаря і при вивченні сучасної української літератури.

      Так, зокрема, нещодавно, підсумовуючи вивчення «шістдесятників», студенти 5 курсу, на чолі з викладачем М.С. Павленко, простежили й проаналізували так звану «шевченківську» лінію у творчості цих поетів.

      І виявили, що, «шістдесятники» у своєму поетичному слові не тільки висловили повагу до генія, а й показали його вагу в історії нашого народу.ФУФ УДПУ

      Наприклад, дуже повномасштабно й усебічно підійшла до образу Тараса Шевченка Ліна Костенко, де, серед іншого, крилатими стали рядки:

      Ще не було епохи для поетів,

      Але були поети для епох.

      Визначним продовжувачем Шевченкових традицій — як у поезії, так і в житті — став, безумовно, Василь Стус, який, до речі, і прожив такий самий вік, як Шевченко: 47 років. Справді, у творчості Василя Стуса, як і в його листах, зустрічаємо дуже багато прихованих, без лапок цитацій Шевченка.

      Василя Симоненка з Шевченком єднає справжня й глибока народність. «Симоненко прямує Шевченковою стежкою і у проблематиці, і в символіці, і в системі оцінок, а часто і в мовостилі, — стверджує Василь Пахаренко. — Але, на відміну від багатьох, уникає епігонства».

      Глибокі думки про роль Шевченка в збереженні й відродженні української нації висловив і Дмитро Павличко у своїй поезії «Співці нові з твоїм натхненням».

      Своєрідно “освідчується” Шевченкові й загадковий та метафоричний поет-“шістдесятник” Ігор Калинець у вірші “Остання пісенька”:

      — Веселко, Веселко,

      чи маєш свого Шевченка?

      — А мій Шевченко

      сім небесних книг пише

      незгасним пером.

      Вигідно і яскраво вирізняється на загальному тлі поезій про Шевченка творчість Івана Драча. Михайлина Коцюбинська цілком справедливо стверджує, що у поезії «шістдесятників» «по-шевченківському смілива й органічна трансформація народно-пісенної стихії знаходить своє чи не найвиразніше якісне продовження» саме в його поезії.

      Таким чином, п’ятикурсники зайвий раз довели і пересвідчились у тому самі, що Шевченко – актуальний і вічний завжди.

      P.S. В оформленні використано малюнок Марини Павленко – її ілюстрацію до Шевченкового «Садка вишневого коло хати».

      09.03.2016

      Переглядів 123