12 березня студенти 12 групи факультету української філології разом із куратором Зоєю Іванівною Комаровою відвідали визначні історико-культурні місця за маршрутом с. Шевченкове – с. Моринці – м. Канів.
[1]
У с. Шевченковому (раніше с. Керелівка) веселу компанію сумними бронзовими очима зустрів тринадцятирічний Тарасик Шевченко. За пам’ятником розташувалися сільська біла хатина під солом’яною стріхою, копія тієї, у якій жив малий Тарас, та дерев’яна криниця.
[2]
Матеріали Літературно-меморіального музею Тараса Шевченка розповіли екскурсантам про життя і творчість поета, художника, гравера, філософа, мислителя. Привертали увагу оригінальні речі – стіл, лава з Шевченкової хати, меблі з Енгельгардтового маєтку, стародруки, мистецькі вироби місцевих умільців, подарунки від родичів Тараса Григоровича.
[3]
[4]
Оригінал твору «Гайдамаки», ікони зруйнованих церков, куточок «Чумацький», листи Тараса Шевченка до брата Микити, молитовники і безліч фотокарток старої Керелівки – усе це нагадувало про кріпацьке життя селян у XIX ст. Предмети побуту шевченківського часу дали змогу уявити, у яких умовах зростав малий Тарас. Різноманітний одяг, вироби з дерева, весільний рушник Катерини, ліжко, на якому спав Шевченко у казармі під час заслання в Казахстані – далеко неповний перелік експонатів музею в с. Шевченковому. Особливо запам’ятався портрет Кобзаря, вишитий у 1957 році К. Костиркіною нитками муліне.
[5]
За музеєм – стежка до могили матері Тараса, яку він втратив у 9-річному віці, та до батькової копанки, де і досі «хлюпочуться качаточка поміж осокою». У саду журливо схилилася калина, за якою ще малим ховався хлопчик від злої мачухи.
[6]
Побувавши на садибі Шевченка, екскурсанти поїхали до Моринців. Цього разу їх зустрічала Катерина Бойко з маленьким Тарасиком на руках. Перед очима постала невеличка сільська хатина зі старою кузнею і пасікою.
[7]
У господі з покуття дивилися старовинні образи, прикрашені вишитими рушниками, на жердці розмістилися старовинні плахти, запаски і сорочки, у кутку усміхалася розписана піч, а над дверима красувався мисник із полив’яними й розмальованими тарілками, макітрами, глечиками та горщиками. Це оселя Якима Бойка, Тарасового діда по матері, а поряд – хата Копія, де народився Т. Шевченко. Із кузні чувся гучний дзвін, то мандрівники самостійно кували монети на пам’ять про Моринці. Побували вони і в капличці, збудованій для подорожніх у наші дні.
[8]
Від «колиски» Кобзаря мандрівники поїхали до Канева. Похмура погода не завадила їм піднятися на Чернечу (Тарасову) гору до могили Т. Шевченка. Тут, над безкраїми пагорбами, які розкинулися над Дніпром, і спочиває геній України. Подолавши 342 сходинки, нарешті прибули до музею. Екскурсія була змістовною і цікавою, вона допомогла розкрити деякі таємниці життя і творчості геніального поета і художника, відомого на весь світ.
[9]
Оригінальне перше видання Кобзаря, численні експонати, невідомі й маловідомі факти з життя і після поховальної церемонії, прекрасні картини художника, мистецькі твори сучасників створювали атмосферу зближення з Тарасом Григоровичем Шевченком.
[10]
Філологи побували також у Тарасовій світлиці, сторожовій хатині, де жив зі своєю сім’єю Іван Ядловський, який майже 50 років доглядав за могилою Шевченка. Тут уперше було створено музей, у якому побували Леся Українка, Ольга Кобилянська, Іван Труш, Володимир Винниченко, Сергій Єфремов та ін. Запам’яталося, що перший запис у книзі вражень залишив відомий український композитор Микола Лисенко. Неподалік від музею знаходиться могила Ядловського, яку доглядають працівники заповідника.
[11]
Підійшовши до Тарасової могили, студенти хвилиною мовчання вшанували пам’ять Т. Г. Шевченка.
Насолодившись природою Чернечої гори, красою широкого Дніпра, дружне товариство вирушило до Умані. Емоційно збуджені, студенти-філологи дорогою додому співали гучних українських пісень.
[12]
[13]
Адміністрація факультету української філології в особі декана Коваль Валентини Олександрівни, учасники поїздки, куратор 12 групи Комарова Зоя Іванівна висловлюють слова безмежної вдячності ректорові університету Безлюдному Олександрові Івановичу за надану можливість відвідати Шевченкові місця, а також профкому університету, зокрема його голові Осадчому Олександрові Семеновичу за сприяння і фінансову допомогу в організації екскурсії.
[14]
Студенти 12 групи, куратор групи З. І. Комарова щиро вдячні за професіоналізм, чітку організацію екскурсії Сокирській-Авраменко Ірині Андріївні та туристичній агенції «AVES-TOUR», а також студентам-старшокурсникам факультету української філології – Каганенко Марії, Корой Ганні, Лобань Ганні – за допомогу в організації поїздки.
Текст підготувала: Король Марина
Фото: Огородник Анна