Нещодавно випускниця факультету української філології Олеся Кудрявцева (тепер Вовкотруб) запросила свою колишню викладачку, члена Національної спілки письменників України Марину Степанівну Павленко на зустріч уже зі своїми школяриками: учнями Європейського колегіуму, що функціонує як приватна школа для обдарованих дітей у Києві.
[1]
Сама Олеся працює в Колегіумі лише рік: після того, як «оптимізували» її «рідну» Пугачівську ЗОШ і вона зосталася без роботи. Її сміливість варта наслідування: Олеся звернулась за оголошенням про вакантне місце вчителя української в поважному столичному навчальному закладі – і успішно пройшла співбесіду! Тепер так само успішно працює, хоча, звісно, це багато в чому новий (часом навіть протилежний) досвід: після сільських дітей до «відібраних» столичних.
[2]
Очевидно, це ще й тому, що Олеся – творчий учитель: саме такий, образ якого пропагують наші викладачі – представники Науково-методичному Центру літературного краєзнавства імені С. Павленка, який функціонує при факультеті української філології.
Під час зустрічі з Мариною Павленко торкалися важливих питань. Як навчити дитину любити книжку? Як зацікавити читанням? Чи всі звичні для нас традиції і правила у цій сфері варто застосовувати до сьогоднішніх дітей, чи, можливо, як сказав класик, «нове життя нового прагне слова»?
[3]
[4]
Усе було так гарно й тепло: починаючи від по-домашньому затишного прийому (і гостинні вчителі та адміністрація, й прекрасні ведучі, й вишукані троянди!), продовжуючи світлою атмосферою зустрічі, наповненою розумними, допитливими, доброзичливими глядачами-слухачами, й завершуючи цікавими запитаннями від залу, сердечним прощанням, а головне – щирим живим інтересом до книги й читання.