Цього вересня УкраЇна святкувала 250 років від дня народження Івана Петровича Котляревського, батька української літератури, який розніс українське слово по світах (його «Енеїда» була в бібліотеці Наполеона Бонапарта, два примірники забажав мати Микола І)… Голос письменника, як слушно вважає Олександр Рудяченко, наближає Україну до себе самої. Слово Івана Петровича Котляревського наблизило і студентів факультету української філології самих до себе. Четвертокурсники взяли участь у конкурсі творчих робіт за епіграфами з «Енеїди».
Переможцями стали:
Артем Гончарук – І місце ( «Покинув совість і забув про гордість»),
[1]
Анастасія Кириленко – ІІ місце («Письменник, поет, митець…»),
[2]
Анастасія Комарчук – ІІІ місце («Що таке сила духу?»).
[3]
Організаторів конкурсу (Н. І. Зарудняк, Т. В. Лопушан) захопила віра Артема Гончарука у власний народ: «Посіяв в полі ненависть, жорстокість…// Народ прийшов і затоптав насіння.// Він мріяв про занепад і про кволість, // Народ у правді віднайшов спасіння.»; зворушило ставлення до представників красного письменства Анастасії Кириленко: «живі і мертві небожителі», «особливі, непередбачувані… неповторні», «захоплююся їхньою нескореністю». А от слова Анастасії Комарчук можуть стати стимулом для кожного навіть у найважчі хвилини: «Чи варто йти у невідоме задля примарного майбутнього? Однозначно! Адже рух – це життя!»
[4]