- Факультет філології та журналістики - https://ff.udpu.edu.ua -

«Тичина й АнтиТичина» (До дня народження Поета)

У суботу 20 січня відбулось онлайн-засідання літературного об’єднання імені Миколи Бажана, присвячене дню народження «патрона» нашого університету Павла Тичини.

Фрагмент онлайн засідання [1]

Власне, як пояснила керівниця літоб’єднання Марина Степанівна Павленко, все починалось із домашнього завдання, запропонованого ще попереднього разу учасником літоб’єднання Артемом Гончаруком: «АнтиЧервона Шапочка». Але, оскільки зустріч збіглась з «Тичининськими днями», а Павло Тичина має в своєму доробку вірш про Червону шапочку («Ми кажемо…»), і той вірш, якщо знайти його маловідоме продовження,  – набуває зовсім інших – «соціалістичних» (як це було властиво Поетові) – сенсів, – то цілком логічно в цьому контексті скористатись словами іншого поета Василя Слапчука й сказати «Тичина й АнтиТичина».

У результаті й отримали тему зустрічі: «АнтиЧервона Шапочка» і «Тичина й АнтиТичина». Говорити було про що. Тож склався змістовний полілог.

Марина Степанівна почала з мінілекції про Павла Тичину: про його численні таланти і суперечності («АнтиТичина»), і все ж таки – про його незаперечний внесок у те, що маємо сьогодні Україну й українську мову.

А продовжили Наталя Кучеренко (її фраза «складаю пазли твого обличчя» присутніх просто зачарувала), Діана Кушнір (вона сьогодні тішила всіх романтичними текстами), Анастасія Хлистік (заінтригувала всіх детективом-жахастиком за участі вбивці під іменем «Червона шапочка»), Світлана Швець (як завжди, зачарувала присутніх популяризацією чужих віршів, а не власних), Галина Карабань (в неї цей раз була елегійна лірика) і Маріна Щетько (з цікавезною прозою, між іншим!).

Завершити хотілося б словами вже згаданого Василя Слапчука з його поеми «Новенький ровер старенького пенсне»:

«Антитеза неможлива

без тези.

Кого б цікавив

Антитичина,

якби не було Тичини?»

Це означає, що Тичина – невичерпний, він – назавжди.

А літоб’єднання тим часом теж рухається далі. Колективно придумали тему наступного домашнього завдання («ПостЗима або Зима кольору шоколаду» і – вперед, до нових творчих звершень!

Ім’я Павла Тичини – зобов’язує і надихає!

 

 

Марина Павленко