Нещодавно доцент кафедри української літератури, українознавства та методики їх навчання Марина Павленко мала честь побувати на Міжнародному Шевченківському літературно-мистецькому святі «В сім’ї вольній, новій».
[1]
Марину Степанівну – єдину від усієї Черкащини! – було делеговано туди від обласної організації Національної Черкаської спілки письменників України.
Щороку Свято відбувається в іншій області, і цьогоріч воно відбувалося на Вінниччині. Вінниця тепло прийняла численних гостей-письменників, серед яких були представники з Білорусі, Молдови, Польщі, Литви, Казахстану, Вірменії та Болгарії.
[2]
Розпочалося дійство на площі біля пам’ятника Шевченку, який у Вінниці дуже гарний, сучасний і «неканонічний».
Потім у будинку адміністрації губернатор особисто вручив усім учасникам невеличкі символічні подарунки і грамоти. А тоді відбулось урочисте відкриття в Вінницькій філармонії, з виступами кращих мистецьких колективів.
[3]
Наступного дня невеличкі групки письменників роз’їхалися в окремі райони, де проводилися зустрічі з читачами. Марина Павленко, серед інших, відвідала містечко Літин із прекрасним краєзнавчим музеєм імені Устима Кармалюка, а також село Дяківку – батьківщину Михайла Стельмаха.
Приємно, що в Дяківці гостей уже чекав письменник і перекладач Дмитро Стельмах – син Михайла Стельмаха.
[4]
Приємно й те, що вчителі та школярі Дяківки радо впізнали Марину Павленко, адже вже знали її до цього заочно, за прочитаними книжками, зокрема «Русалонькою з 7-В…»..
Крім великого концерту-зустрічі в міському Будинку культури, були цікаві екскурсії в Музей Михайла Стельмаха і до його рідної хати, яка чудово збереглась і в якій колись відбувались події, що пізніше лягли в основу повісті «Гуси-лебеді летять».
[5]
Так і поєднувались у виступах гостей: Тарас Шевченко, Михайло Стельмах, та ще й – розповіді про власну творчість.
Третій день складався з екскурсій і виступів по Вінниці, а також – урочистого завершального концерту. Було почуто й побачено багато цікавого й важливого.
[6]
Безсумнівно, приємні враження й здобутий досвід будуть використані Мариною Степанівною в подальшій роботі зі студентами рідного факультету української філології.
[7]