[1]
У наш час в українському суспільстві поширеним явищем стала криза ідентичності особистості, основними ознаками якої є відсутність єдиної системи суспільних цінностей, світоглядна невизначеність, невміння орієнтуватися у складних соціально-історичних процесах. Тому українознавство як навчальний предмет у сучасних загальноосвітніх навчальних закладах покликаний, з одного боку, забезпечувати молодих людей визначеним навчальною програмою обсягом знань про культурну самобутність українського народу в умовах світової глобалізації, а, з другого, – виконувати надзвичайно важливу роль засобу національно-патріотичного виховання, особливо в умовах війни.
[2]
[3]
З огляду на вищесказане проблема викладання українознавства в ЗОШ є однією з ключових у контексті перспектив розвитку української гуманітаристики.
[4]
21 вересня до обговорення означеної проблеми долучилися члени студентського наукового гуртка «Українознавство й методика його викладання: історія, сучасний стан, проблеми» (керівник – Гончарук В. А.).
[5]
Керівник гуртка значну увагу приділила питанню професійної підготовки майбутніх учителів-філологів, здатних до реалізації в загальноосвітніх навчальних закладах ідей українознавства.
[6]
Студенти зупинилися на розгляді конкретних заходів, під час яких національно свідома спільнота порушувала означену проблему. Зокрема, розв’язанню актуальних завдань у справі підготовки вчителів, викладачів і науковців до викладання народо- й українознавства в середніх навчальних закладах і вишах було присвячено «Семінар про перспективи підготовки кадрів з народознавства та координацію дослідницької діяльності ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України» (Київ, 4 березня 2015 року). Учасники семінару розробили план заходів, у якому важливим є такий пункт – здійснення якісної підготовки освітніх і наукових працівників народо- (україно-)знавчого вишколу.
[7]
[8]
Також щороку міжнародні науково-практичні конференції та конкурси наукових робіт, олімпіади з українознавства для молодих учених та учнів старших класів загальноосвітніх шкіл проводить Науково-дослідний інститут українознавства (м. Київ). Під час них обговорюються результати сучасних досліджень з українознавства, історії України, української етнології та фольклористики, регіонального краєзнавства, фольклорно-етнографічної експедиційної роботи. У кінці кожного такого заходу всіма учасниками приймається резолюція, в якій вказуються шляхи розв’язання багатьох українознавчих проблем.
[9]
Крім того, члени гуртка проаналізували чинні шкільні програми та навчально-методичну літературу з україно- (народо-)знавства, видану впродовж останнього десятиліття, внаслідок чого зробили висновок про належне навчально-методичне забезпечення цієї дисципліни.
[10]
На завершення засідання гуртка було підведено такі підсумки:
– навчальний предмет «Українознавство» повинен викладатися в усіх сучасних загальноосвітніх навчальних закладах, тому що він є надзвичайно важливим для становлення світогляду майбутніх громадян нашої держави;
– вчитель українознавства повинен забезпечувати учнів ґрунтовними знаннями про здобутки української культури, про національні цінності;
– за умови відсутності в школах українознавства як окремої навчальної дисципліни його слід інтегрувати з іншими навчальними предметами, проводити різноманітні форми позакласної роботи українознавчого спрямування, що сприятиме піднесенню національного духу молодого покоління та вихованню в нього громадянських і патріотичних почуттів.
[11]