[1]
Взаємодія викладача і студента є основою навчально-виховного процесу на факультеті філології та журналістики.
Для студента-практиканта чи не найскладнішим у період педагогічної практики є вибір теми й визначення методики проведення виховної роботи. Так як на факультеті традиційними є проведення різноманітних етно-майстер-класів, тому під час психолого-педагогічної практики студентки 22 групи ОС «Бакалавр» (ОП Середня освіта. Українська мова і література. Мова і література (англійська)) Анна Ільницька та Анастасія Люльченко для учнів 9 класу Уманської гімназії № 1 організували і провели виховну годину у формі українознавчого практикуму.
У ході підготовки до першого виховного заходу практикантки запросили до співпраці майстриню, доцента кафедри української літератури, українознавства та методик їх навчання Наталію Осіпенко. Саме співтворчість у межах науково-дослідної лабораторії «Підготовка студентів-філологів до українознавчої роботи в школі» має виражений емоційний характер і виявляється у спільних діях (навчальних, пізнавальних, пошукових), коли педагог виступає як консультант-наставник.
На вихону годину учні 9 класу разом з класним керівником, учителем української літератури та зарубіжної літератури Тетяною Вушак завітали на факультет філології та журналістики в науково-методичний центр «Дослідження народної вишивки Уманщини».
[2]
Пора року сприяла вибору теми українознавчого практикуму «Лялька-веснянка». Анна Ільницька та Анастасія Люльченко ознайомили з діяльністю центру, наголосили, що одним із головних завдань народних традицій є виховання в нових поколіннях любові та поваги до культури своїх предків, своєї землі. Студенти презентували творчість Наталії Осіпенко, яка у свою чергу розповіла про особливості формотворення народної іграшки та зазначила, що вони здавна були не тільки забавками, але й виконували функції соціалізації та оберегу.
Під час виховної години, що проходила в атмосфері захоплення і радості, учні майстрували іграшку з тканини і ниток. Дев’ятикласники дізналися, що Веснянка – весела лялька, яку робили дівчата і жінки на прихід весни. Традиційно, вона дуже яскрава, з волоссям незвичного кольору. Веснянка є оберегом молодості та краси. Дарунок такої ляльки парубку означав побажання йому довго залишатись молодим та життєрадісним, дівчині – бути завжди чарівною і привабливою.
[3]
Українознавчий практикум був інформативним, цікавим і захопливим. Наочність, презентаційні матеріали, виставка народних іграшок сприяли успішному проведенню виховного заходу. Особливої атмосфери надавав музичний супровід народних мелодій.
Наталія Осіпенко